Буйко Петро Михайлович

Народився 31 жовтня 1895 року в м. Вельськ, сучасн. -Бельськ – Подляски Белостокського воєводства ПНР в сім’ї селянина. В 1922 році закінчив київський медичний інститут. З 1933 року працював директором київського науково -дослідницького інституту педіатрії, акушерства і гінекології.

З 1938 року – професор Київського медичного інститут, доктор медичних наук.

Учасник Громадянської війни. З початку Великої Вітчизняної війни на фронті хірург мДдсамбата. В районі м. Умані Черкаської області потрапив в полон. Незабаром втік. З лютого 1942 року працював лікарем Фастівської міської лікарні. Організував лікування поранених партизан. Особливо багато зробив для організації боротьби проти визволення молоді на невільницьку працю до Німеччини. Цьому сприяло те, що в 1942 – 43 рр. він був мобілізований окупантами у медичну комісію при біржі праці. Користуючись розробленою ним системою різних тимчасових захворювань, він звільнив від німецької каторги багато здорових мешканців Фастівщини, частину з яких направляв до партизанського загону.

З липня 1943 року – лікар 4-го партизанського батальйону, яким командував А. С. Грисюк. 13 жовтня 1943 року він був схоплений карателями і 15 жовтня після жорстоких катувань був спалений в одній із хат с. Ярошівка разом з іншими партизанами.

Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу, похований у с. Томаківка Фастівського району. Нагороджений Орденом Леніна.