Стартує процедура громадського обговорення перейменування вулиць та провулків громади

18.05.2022

Інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення щодо перейменування вулиць та провулків в м. Фастів Фастівського району

Київської області

Виконавчий комітет Фастівської міської ради інформує про початок проведення громадського обговорення щодо перейменування вулиць та провулків на території міста Фастів та запрошує усіх бажаючих долучитись до обговорення даного питання.

Організатор громадського обговорення – виконавчий комітет Фастівської міської ради.

Громадське обговорення проводиться виконавчим комітетом Фастівської міської ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 р. № 989 «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичними особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».

Пропонується перейменування наступних вулиць та провулків:

Назва вулиці (провулка), що пропонується перейменувати	Пропозиції нових назв на заміну старих	Обґрунтування пропозиції
м. Фастів, вул. Суворова пров. Суворова	вул. Тимофія Рудяка пров. Тимофія Рудяка	Тимофій Ярославович Рудяк— лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. В часи війни з травня 2014-го року служив в 72-й бригаді, командир розвідувального взводу. Брав участь у обороні Донецького аеропорту з 7 червня до кінця липня 2014 р. Позивний: «Палій». Загинув, захищаючи Фастів, куди ворог намагався прорватися через Макарів. Нагороджений орденами Богдана Хмельницького (5.04.2022р., посмертно) та «За мужність» (26.02.2015 р.) III ступеня; 19 березня 2016р. нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту». Депутат Фастівської районної ради
м. Фастів, вул. Возз’єднання	вул.100- річчя Злуки	Акт Злуки — урочисте оголошення 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР у одну соборну Україну, День соборності України. У м. Фастові 1 грудня 1918 р. був підписаний «передвступний договір» про злуку двох частин України «в одне державне тіло».
м. Фастів, вул. Гагаріна	вул. Андрія Сидоренка	Сидоренко Андрій, – офіцер полку «Азов» героїчно загинув під час оборони Маріуполя. Андрій Сидоренко – випускник Фастівського ліцею, у 2014 році добровольцем пішов захищати схід України від російської навали. Вступив до полку «Азов» і всі ці 8 років воював за територіальну цілісність України.
м. Фастів, вул. Голованцева	вул. Героїв Армії УНР	Армія Української Народної Республіки — у період з лютого 1917 по квітень 1918 року — збройні формування Української Народної Республіки, створені на основі українізованих частин російської армії, українізованих частин австро-угорської армії («українських січових стрільців» та інших), формувань (військовополонених-українців Німеччини та Австро-Угорщини), колишніх військовополонених-галичан («січових стрільців») та загонів добровольців — «гайдамаків», «вільного козацтва» та інших; з жовтня 1918 по листопад 1920 року — регулярна армія Української Народної Республіки.
м. Фастів, вул. Ковпака	вул. Дмитра Черненка	Черненко Дмитро – загинув на «Азовсталі» у Маріуполі, захищаючи незалежність України, фастівчанин. Дмитро вчився у 10-ій школі. Закінчив коледж зв’язку у Києві. Потім вивчав військову справу в Харківському університеті. У 2014 році, з перших днів утворення батальйону «Азов», вступив в його ряди. Разом з побратимами обороняв Донбас, потім – Маріуполь.
м. Фастів, вул. Комарова	вул. Степана Бандери	Степан Андрійович Бандера (1 січня 1909, с. Старий Угринів, нині Калуського району, Івано-Франківська область, Україна — 15 жовтня 1959, Мюнхен, Баварія, ФРН) — український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б. Як активний діяч УВО та ОУН має законодавчо визначений статус Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Степан Бандера був одним із авторів Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — у центральну Берлінську в’язницю. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен у бункері «Целленбау». У вересні 1944 року його звільнили й запропонували участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію та на співпрацю не погодився. С. Бандера і Ярослав Стецько у квітні 1944 року на нараді обговорювали завдання підривної діяльності проти СРСР з керівником таємних операцій вермахту Отто Скорцені. Представники ОУН(б) та УПА, яку створила ОУН(б), в цей час проводили переговори, почали і продовжували співпрацювати з німцями, хоча інші підрозділи УПА ще воювали з нацистами в 1944 році. Радянський уряд уповноважив КДБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.
м. Фастів, вул. Курчатова	вул. Василя Стуса	Василь Семенович Стус (6 січня 1938, село Рахнівка, Гайсинський район, Вінницька область — 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермський край, РРФСР) — український поет, перекладач, публіцист, мислитель, літературознавець, правозахисник, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно).За переконання про необхідність збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської диктатури, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
м. Фастів, вул. Кутузова, пров. Кутузова	вул. Павла Скоропадського пров. Павла Скоропадського	Скоропадський Павло Петрович (3 [15] травня 1873, Вісбаден — 26 квітня 1945, Меттен, Баварія) — гетьман України, український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Походив із козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер Російської імператорської армії. Учасник російсько-японської та Першої світової війни. Гетьман Української Держави (29 квітня — 14 грудня 1918). Один з лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху.
м. Фастів, вул. Льва Толстого	вул. В’ячеслава Чорновола	В’ячеслав Максимович Чорновіл (24 грудня 1937, смт Єрки Катеринопільського р-ну Черкаської області — 25 березня 1999, Бориспіль, Київської області) — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в’язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975). Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один з ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув’язнений за «антирадянську агітацію та пропаганду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму та на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990–1992 рр. — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р. Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р. (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27 %). З 1992 р. і до смерті — голова Народного Руху України. З жовтня 1991 — Гетьман українського козацтва. З 1995 року — член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Загинув 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї.
м. Фастів, вул. Матросова пров. Матросова	вул. Чорних Запорожців пров. Чорних Запорожців	«Чорні запорожці»; повна назва — кінний дивізіон 2-го Запорізького полку (згодом 1-й полк Чорних запорожців) — військове формування кавалерії армії Української Народної Республіки, що існувало в 1918—1920 роках. Дивізіон було розгорнуто з кінної сотні 2-го Запорізького полку Запорізької дивізії Збройних Сил Української Держави в грудні 1918 року.У грудні 1918 — квітні 1919 дивізіон брав участь у ІІ-й українсько-більшовицькій війні на сході України, в ході якої віддійшов до Дністра та через румунську територію перейшов на захід країни і восени 1919 року разом з іншими військами УНР опинився у «трикутнику смерті» (район Любар–Шепетівка– (Перший зимовий похід) Миропіль). Восени 1919 — навесні 1920 дивізіон, розгорнутий в кінний полк, взяв участь у рейді по тилах ворожих військ — Першому Зимовому поході Дієвої армії УНР, під час якого відзначився як найбільш боєздатна та уніформована військова частина. 5 січня 1920 року «чорні запорожці» вступили до міста Голованівськ Балтського повіту, 19 січня — в Саврань того ж повіту. 24 січня відбулася переправа полку на східний берег річки Синюха, того ж дня прибула до полку надіслана начальником Ольвіопольського району полковником Поповим за дорученням головного командування Збройних Сил Півдня Росії делегація з умовами миру і співпраці для боротьби проти Червоної армії. Делегацію було направлено з охороною в напрямку Канева на розшук штабу армії УНР. 9 лютого в селі Байбузи штаб полку одержав наказ про приєднання до Київської групи отамана Юрка Тютюнника; при цьому полк Чорних запорожців і Мазепинський кінний полк зводились в бригаду на чолі з полковником Петром Дяченком. 10 лютого вояки полку, продовжуючи похід, вступили до містечок Білозір’я та Сміла Черкаського повіту. 13-15 лютого точилися бої кінного полку Чорних запорожців з частинами Червоної армії за Золотоношу. 1 березня запорожці повторно вступили в Голованівськ, 5 березня — в Бершадь та Гайворон, 14 березня зайняли Голованівськ Балтського повіту; 16 березня — Богопіль. Приклади бойової відваги та винахідливості цей полк показав у боях за Вознесенськ. У травні 1920, після повернення з походу, полк був інтернований поляками. Згодом увійшов до складу Окремої кінної дивізії відновленої армії УНР. Наприкінці літа 1920 увійшов до складу 1-ї Запорозької дивізії армії УНР; брав участь у Радянсько-польській війні, зокрема, у боях під Сидоровом. У листопаді 1920 року, під натиском Червоної армії, полк разом з іншими підрозділами Дієвої армії УНР змушений був перейти річку Збруч (кордон з Польщею) і його знову було інтерновано в таборах для полонених на території Польщі. Зараз 72-га окрема механізована бригада названа в честь імені Чорних Запорожців — військове формування механізованих військ Збройних сил України. Розміщується у місті Біла Церква Київської області.
м. Фастів, вул. Мічуріна пров. Мічуріна	вул. Героїв Маріуполя пров. Героїв Маріуполя	Пропонується назвати вулицю Героїв Маріуполя за подвиг, масовий героїзм та стійкість військовослужбовців та громадян, виявлених у захисті міста Маріуполь під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
м. Фастів, вул. Папаніна, пров. Папаніна	вул. Євгена Коновальця пров. Євгена Коновальця	Коновалець Євген Михайлович (14 червня 1891 р., с. Зашків, нині Жовківський район, Львівська область, Україна — 23 травня 1938 р., Роттердам, Нідерланди) — полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927 р.), перший голова ОУН (з 1929 р.), один із ідеологів українського націоналізму.
м. Фастів, вул. Правди	вул. Олександра Марченка	Марченко Олександр Олександрович (14 січня 1965 р., Рибчинці, Українська РСР — 7 березня 2022 р., Пуща-Водиця, Київ, Україна) — український підприємець та політичний діяч, народний депутат України 8-го скликання. Освіта вища. Був генеральним директором ТДВ «Білоцерківський кар’єр», членом політичної партії ВО «Свобода». Жив у місті Біла Церква, Київська область. З 27 листопада 2014 р. по 29 серпня 2019 р. — народний депутат України, обраний по Виборчому округу № 90, Київська область. Був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.
м. Фастів, вул. Пушкіна, пров. Пушкіна	вул. Івана Огієнка пров. вана Огієнка	Митрополит Іларіон (світське ім’я Іван Іванович Огієнко; 2 (14) січня 1882, Брусилів, Житомирська область —29 березня 1972, Вінніпег, Манітоба, Канада) — український науковець, єпископ ППЦ (від 1940), митрополит УАПЦ (від 1944), предстоятель УГПЦК (від 1951), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922). Перший ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету (нині — Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Ініціатор створення й голова Українського наукового богословського православного товариства в Канаді (1954), ректор заснованого у Вінніпезі Українського народного університету (1948), декан і лектор богословського факультету колегії Св. Андрія Манітобського університету.
м. Фастів, вул. Якубовського пров. Якубовського	вул. Євгена Чиколенка пров. Євгена Чиколенка	Євген Харлампійович Чикаленко (9 (21) грудня 1861 р., Перешори, Україна — 20 червня 1929 р., Подєбради, Чехословаччина або Прага, Чехословаччина) — визначний громадський діяч, благодійник, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист. Один з ініціаторів скликання Центральної Ради.

Пропонується найменувати в садовому товаристві «ЛІЛЕЯ» (Бортниківський старостинський округ) вулицю Дачна відповідно до звернення голови садового товариства до виконавчого комітету Фастівської міської ради.

Зауваження та пропозиції подаються протягом 60 календарних днів з моменту оприлюднення цього повідомлення на поштову адресу: пл.Соборна,1, м.Фастів, Київська область, 08500 та на електронну пошту fastiv_arh@ukr.net.

Відповідальною особою за проведення громадського обговорення є начальник відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради Перехрест Ксенія (04565) 6-11-81.