19.11.1995-19.05.2023
Ткачов Іван Михайлович народився у місті Фастові. Мама, Любов Олегівна, заступник директора та вчитель початкових класів школи №9 (зараз академічний ліцей №9). Тато, Михайло Григорович, професійний будівельник. Іван ріс дуже розумним і допитливим хлопчиком. У три роки навчився читати і обожнював це робити все життя. Він був надзвичайно обізнаною людиною, багато читав і цікавився історією, філософією, військовою справою. Був літературно обдарованим – віршував, писав для друзів філософські казки. З дитинства мріяв бути захисником Батьківщини.
Після закінчення школи №9 вступив до Національного Авіаційного Університету на юридичний факультет. Активно брав участь у студентському житті. Грав у команді юридичного факультету в КВК. Його команда зі страйкболу вигравала у змаганнях між факультетами.
По закінченню навчання, за покликом серця, пішов служити до лав Національної Поліції. Мріяв про те, щоб в суспільстві зросла довіра та повага до працівників поліції. Власним прикладом і ставленням до роботи надихав співробітників. Працював у лавах патрульної поліції міста Києва. Не один раз рятував людям життя і здоров’я. З часом перейшов до відділу моніторингу. Колеги поліцейські з теплом і смутком згадують про те, як легко було працювати з Іваном, як він умів підтримати всіх, розрядити найнапруженіші ситуації, знайти підхід і потрібні слова до людей різного віку.
З першого дня повномасштабного вторгнення росії пішов добровольцем до лав ТРО, а згодом до ЗСУ. Перший час захищав адміністративні об’єкти у місті Києві та ліквідовував диверсійні ворожі групи. З часом перейшов до оборони літовища у Жулянах. У його підпорядкуванні було понад 100 військових, хоча він не мав офіцерського звання. Йому надзвичайно довіряли.
Після відповідної підготовки із побратимами 243 окремого батальйону сил ТРО, як головний сержант 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти, командир відділення, був направлений у зону бойових дій біля міста Бахмут. У листопаді 2022 року отримав кульове поранення, осколкові ураження, важку контузію. Міг залишатися в тилу на довготривале лікування. Але вже за місяць повернувся у свою частину до побратимів. За цей бойовий період отримав нагороду Почесний нагрудний знак «Кров за Україну».
Після недовгої ротації у квітні 2023 року з військовою частиною був направлений до оборони міста Бахмут. 19 травня 2023 року близько 21.30 виводив групу на позиції і під час виконання бойового завдання загинув смертю хоробрих. Похований у місті Фастів на Алеї Героїв.
Ні чим не виміряти страшне горе батьків, які втратили єдиного сина. Ніколи не забудуть Івана його близькі друзі, кохана дівчина Ксенія, співробітники-поліцейські та побратими. На прапорі, який побратими передали батькам Івана, дуже багато слів подяки Герою. Є серед них такі:
«…Той, кому довіряли,
Той, за ким сміливо йшли,
Той, хто не створював проблеми,
А вирішував їх…
Воїну, Герою, Гордості Нації!»
