Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (2005–2010 рр.), народний депутат України в парламенті 2,3 та 4 скликань.Член національних спілок письменників, журналістів, краєзнавців. Заслужений журналіст України.
Народився 23 червня 1954 р. в м.Ічні Чернігівської обл. Батько Федір Васильович (1914-1979 рр.) – військовослужбовець (під час війни – командир артдивізії, підполковник), згодом держслужбовець; мати Людмила Костянтинівна (1926-2014 рр.) – бухгалтер-ревізор. Дружина Шевченко Оксана – журналіст, видавничий працівник. Діти: Андрій – народний депутат України 5, 6 та 7 скликань, у минулому телерадіожурналіст (віце-президент НТКУ, керівник „5 каналу”, репортер „Нового каналу”, „Студії „1+1”, „Нової мови” UBN, “Голосу Америки”), посол України в Канаді; Євген – історик, фахівець з ІР-технологій; Богдана – журналістка, автор 11 видань.
В.Шевченко навчався у школах №3 та №5 м.Ічні. Фахова освіта: Київський педагогічний інституті (філологія), Київський університет (журналістика). Європейський інститут адміністрування, Нідерланди (права людини та інформація).
Працював кореспондентом газети „Друг читача” (1975-1977 рр.); ст. редактором та зав. редакцією видавництва “Мистецтво” (1977-1989 рр.), відп. секретарем та кореспондентом газети “Молода гвардія” (1989-1991 рр.), відп. секретарем та гол. редактором журналу “Сільські обрії” (1991-1994 рр.). оглядачем газети “Наш час” (1991-1994 рр.), головою Київського бюро газети «UkrainianNews», Канада (1991-1994 рр.), гол. редактором газети «Час/Тіmе» (1994-1997 рр.). Автор більше двадцяти науково-популярних, краєзнавчих та художніх видань, зокрема, “Чернігівщина”, “З Довженкових криниць”, “Засекречений Чорнобиль”. “Корабель Пробачення”, „Рушникові ранки”, „Обнятися з лелеками і плакать…”, „Спіраль”, «До волі! Народження Руху”, «Жити в цікавий час» «Причинна проза», «Енциклопедія Ічнянщини», «Бути!» та ін. Переможець кількох літературних конкурсів. В журналістиці відомий як організатор екологічних медіа-експедицій по річках Полісся, автор циклу (майже 50) гострих публіцистичних публікацій про українців на війні в Афганістані. Першим оприлюднив таємні матеріали про Чорнобильську катастрофу, які передруковувалися в багатьох українських та зарубіжних виданнях (у 1991 р. виступав з лекціями на цю тему в Північній Америці).
З 1989 р. В.Шевченко активно займається громадською діяльністю як активіст Руху та правозахисних організацій Київщини. Один з ініціаторів зародження фермерства в Україні, сподвижник низки всеукраїнських громадських медіа:ініціатив. Член Правління та заст. голови Української Народної Партії.
У 1990-1994 рр. – депутат та керівник демократичної опозиції в Київській обласній раді. Тричі обирався до Верховної Ради України (1994— 2006 рр.) – від Фастівського округу Київщини та за списками Руху і Блоку В.Ющенка. У парламенті був секретарем Комітету з питань свободи слова та інформації, координатором фракції НРУ, засновником і керівником депутатських об’єднань “Чорнобиль”, “Європейський вибір”, “Київщина”. Автор близько 20 ухвалених законів, переважно з питань інформаційної політики та діяльності ЗМІ. Найпримітніші законодавчі здобутки – закон про Суспільне телерадіомовлення в Україні, Концепція роздержавлення ЗМІ, проект Виборчого кодексу (перша спроба в Україні) тощо. За висновками експертів неодноразово включався до переліку ста найвпливовіших українців (2008 р. – під №73).
У Національній раді з телерадіомовлення – з 2002 р. (спершу заступник голови, а після повторного обрання в квітні 2005 р. – голова цього конституційного органу). Засновник Центру громадських ініціатив “Інформаційне суспільство” та благодійного Фонду сприяння розвитку аудіовізуальних мистецтв „Кришталеві джерела”, міжнародних фондів національної пам’яті та ім. І.Франка. 2010 року заснував Фонд Віталія Шевченка, який проводить на Чернігівщині щорічні літературно-мистецькі конкурси дитячої творчості, конкурси «Оживає минувшина» (історія міст і сіл), заснував літературно-мистецьку премію в галузі гумору і сатири ім. О.Стороженка.
Внесок у розвиток міста:
• Автор першого фотоальбому про м.Фастів (видавництво „Мистецтво”, 1982 р.).
• Організатор кількох екологічних експедицій за участю школярів Фастова по річках Полісся, зокрема, по р.Унаві (1989-1992 рр.).
• Автор багатьох актуальних публікацій (газета „Молода гвардія”), радіо- і телепередач про життя Фастова, зокрема – цикл публікацій про воїнів-„афганців” Фастівщини (цикл „Цілком не таємно”).
• Один з кількох громадських активістів, які провели фахове обстеження в Фастові зон радіоекологічного забруднення і добилися присвоєння місту статусу ІV зони посиленого радіоекологічного контролю.
• Один з організаторів на Фастівщині у 1989-1991 рр. перших неформальних громадських організацій, що поклали початок національно-демократичному відродженню краю та демократизації суспільно-політичних процесів у місті й районі.
• Автор резолюції Фастівської міської ради з приводу проголошення незалежності України, яку за дорученням міськради виголошував по місцевому радіо в день урочистого підняття на щоглі біля адмінбудинку національного прапора.
• Переміг на перших демократичних виборах на альтернативній основі до Київської обласної ради (округ міста Фастова) і до 1994 р. очолював у Київській облраді демократичну опозицію. Засновник першої в Фастові непідцензурної газети, що висвітлювала діяльність депутатів обласної ради від Фастівщини та місцевих громадсько-політичних організацій.
• У 1992-1994 рр. – голова Фастівської міськрайонної організації Руху. Протягом 18 років входить до складу керівних органів і очолює первинний осередок НРУ, а згодом Української Народної Партії, що виникла на базі Руху.
• 1993 р. – організатор масштабного кількаденного Форуму творчої інтелігенції Фастівщини, а в подальшому – різноманітних творчих конкурсів, спортивних змагань, мистецьких заходів тощо.
• У 1994-1998 р. – народний депутат України від Фастівського виборчого округу №213.
• У 1998-2002 – народний депутат України, обраний за виборчими списками Руху, з депутатським офісом та центром депутатської роботи в м.Фастові.
• Протягом кількох років депутатської роботи постійно вів депутатські прийоми і вирішував актуальні питання місцевого життя, реагував на запити та звернення громадян (будівництво житлового комплексу, допомога ліками, повернення грошей остарбайтерам, становлення Школи народної майстерності, підтримка футбольного клубу „Рефрижератор”, реагування на факти зловживань та соціальної несправедливості, правове втручання у виробничі конфлікти, цільова допомога селянам та окремим соціально-професійним групам — вчителям, фермерам, творчим колективам та ін.).
• Допомагав Фастівському краєзнавчому музею у підготовці до видання серії буклетів „Прес-музей”; передав музеєві сотні документів та матеріалів про громадсько-політичне життя краю.
• Ініціатива щодо заснування Літературно-мистецької премії імені Володимира Косовського та фінансова й організаційна підтримка заходів з її проведення.
• Підготовка та видання кількох книг творів поетів-земляків В.Косовського, А.Кравця-Кравченка, Є.Чередниченка („Тризуб” – 1998 р., „Тризуб” – 2008 р., „Постане нова Вкраїна” – 2009 р.)
• Участь у підготовці та видання масовими тиражами кількох книг місцевої тематики, що, як і твори В.Косовського, А.Кравця-Кравченка та Є.Чередниченка, безплатно передавалися бібліотекам, школам, громадським активістам (приміром, „Хто є хто у Фастові”).
• 2006 р. – Обрання депутатом Фастівської міської ради (очолював виборчий список УНП).
• Один із співзасновників благодійного Фонду ім. В.Косовського. Бере участь у проведенні конкурсів на здобуття літературно-мистецької премії ім. В.Косовського.
