ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПРО СКАЗ І ЯК УБЕРЕГТИСЯ

 Сказ (водобоязнь, гідрофобія) – це смертельне вірусне інфекційне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. Збудником сказу є фільтрівний вірус. Сказ зараховано до особливо небезпечних хвороб.Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Зараження сказом можливе навіть під час контакту з мертвою інфікованою твариною – наприклад, через порізи чи подряпини під час розбирання туші або зняття шкури, а також під час потрапляння слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру.  Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці) чи домашніх тварин (коти, собаки), а також сільсько-господарських тварин.

Інкубаційний період сказу триває досить довго – у середньому 1-3 місяці (хоча може тривати й до року). Найшвидше хвороба розвивається, якщо укус інфікованої тварини стався в голову або шию.  Основні симптоми розвиваються після інкубаційного періоду: гарячка, головний біль, неспокій, гідрофобія (страх води), аерофобія (страх протягів, повітряних потоків), галюцінації, агресія, параліч, кома. Якщо з’явилися симптоми, врятувати людину неможливо, і хворий помирає. Ефективного лікування немає, але розвитку хвороби можна запобігти вакцинацією.

Як розпізнати хвору на сказ тварину?

Головна ознака хворих тварин – зміна їх поведінки.

Запам’ятайте, що поява диких тварин у населених пунктах, а особливо вдень – одна з характерних ознак захворювання їх на сказ.

Дикі тварини втрачають обережність, з’являються в населених пунктах, місцях випасу і утримання худоби, нападають на людей та тварин. Домашні тварини стають пригніченими,  втрачають апетит, не споживають звичайної їжі, стають неспокійними, у них з’являється слинотеча, через декілька днів зростає збудженість, стають агресивними. Буйний період триває кілька днів, після чого розвивається параліч і смерть.

Щоб уникнути небезпеки, дотримуйтесь правил:

Правила утримання домашніх тварин:

• охороняйте їх від укусів інших тварин;
• регулярно робіть щеплення проти сказу домашнім собакам та котам, в тому числі сторожовим та мисливським собакам;
• виводьте собак на прогулянку в намордниках та на повідку;
• не заводьте собак і кішок заради забави, не виганяйте їх на вулицю;
• не підгодовуйте безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти).

У випадку зміни поведінки тварини негайно звертайтесь до найближчої ветеринарної служби.

При виявленні трупів диких тварин – не чіпайте їх, знімайте з них шкіру і терміново повідомте державну ветеринарну установу.

Якщо вас вкусила або обслинила підозріла тварина потрібно:

• негайно звернутись до медичного закладу для отримання допомоги та повідомити державну установу ветеринарної медицини;
• коли лікар недоступний, негайно ретельно промити  мильною водою місце укусу чи обслинення;
• навколо рани змастити 5% розчином  йоду або 70% спиртом;
• якщо рана кровоточить, але кровотеча не загрожує життю, не слід відразу зупиняти її, бо з нею частково усувається збудник сказу;
• ні в якому разі не можна відсмоктувати кров із рани, бо збудник сказу може потрапити в організм через слизову рота;
• за можливістю якнайшвидше звернутись в найближчу медичну установу за допомогою; отримати антирабічну постконтактну допомогу – бажано протягом 24 годин після укусу чи ослинення.
• тварину ізолювати і спостерігати за нею протягом 10 днів;
• обслинений одяг забороняється замивати після укусу. Його необхідно обережно зняти, провітрити, висушити на вулиці і випрасувати гарячою праскою або прокип’ятити;
• протягом 6 місяців не можна вживати алкогольні напої.

Постраждалому від укусу тварини проводиться повний курс щеплень антирабічною вакциною, яка попереджує захворювання і врятовує життя. Обов’язковому щепленню підлягають не тільки люди, яких покусали скажені тварини або тварини з підозрою на сказ, навіть, якщо вкусили вони через одяг і за найменших ушкоджень шкіри. Так само мають бути щеплені люди, покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ), подряпані тваринами, у яких можна запідозрити сказ, або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки. А також люди, які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортуванням трупів тварин для дослідження.

    Пам’ятайте, що сказ  хвороба невиліковна, є одним із найсмертельніших вірусних захворювань! Уважність та обережність у поводженні з тваринами, а особливо дикими та незнайомими, повинно бути головним правилом для людини.

Завідувач Фастівського підрозділу,

лікар епідеміолог                                                                       Віра ТКАЧЕНКО