10.07.1987-29.03.2023
Руслан Васильович Білека народився і зростав у селі Мотовилівка у дружній і люблячій родині. У сім’ї змалечку привчали дітей любити рідну землю та Україну, шанувати працю інших та трудитися самим.
Руслан пішов до першого класу до школи на Білках, а з 5го класу навчався у Фастівській школі №10. Хоча родина Білек і закохана в ліс, більшість її членів працюють у Плесецькому лісництві, та Руслану все ж більше подобалася техніка. Тому навчатися він пішов на автослюсаря. Після закінченню профтехучилища працював токарем на 410 заводі та КВРЗ.
Від початку антитерористичної операції, Руслан разом з командою однодумців організував цех, де виточували гранати: спочатку шумові, а з моменту повномасштабного вторгнення – бойові, для фронту…
Руслан в тилу активно допомагав армії, волонтерив, однак все ж прийняв рішення взяти до рук зброю та став до лав Збройних сил України. Пішов добровольцем. Спочатку проходив навчання на полігоні, далі був визнаний вправним водієм і військове керівництво прийняло рішення відправити Руслана на навчання до Німеччини. Там Руслан освоїв управління новою технікою.
Місяць важкого навчання в Німеччині, на 4 полігонах, де повністю були відтворені бойові умови, навчання азів штурму, щоб уникнути жертв серед мирного населення…Руслан опанував нові знання і повернувся в Україну, до військової частини, яка незабаром мала вирушати на передову. Однак через трагічні обставини, Руслан загинув на Житомирщині 29 березня 2023 року …
На Руслана завжди чекатимуть батьки Василь та Санія, дружина Катерина та двоє маленьких діток- Артем та Аміна, сестра Ельміра та її родина, бабуся.
