Реабілітація дітей з інвалідністю

З 2019 року запроваджений новий механізм забезпечення заходами з реабілітації дітей з інвалідністю за принципом „гроші ходять за людиною”, що дозволить забезпечити адресність,  прозорість та підвищити якість надання реабілітаційних послуг.

Відповідно до законодавчих змін, заходами з реабілітації будуть охоплені діти не лише внаслідок дитячого церебрального паралічу, а також з іншими захворюваннями, тобто дозволить охопити більш ширшу аудиторію дітей з інвалідністю реабілітаційними послугами, які потребують допомоги.

ВАЖЛИВО!

Верховною Радою України 31.10.2019  підтримано ініціативу Уряду та Мінсоцполітики та  прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рікˮ від 31.10.2019 № 265-IX, яким  передбачено зміну назви бюджетної програми 2507100 з „Реабілітація дітей з інвалідністю внаслідок дитячого церебрального паралічу” на „Реабілітація дітей з інвалідністю”.

На виконання Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рік” від 31.10.2019 № 265-IX, а також Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік” Кабінетом Міністрів України прийнято 04.12.2019 постанову Кабінету Міністрів України № 994 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27  березня 2019 р. № 309”. Ці зміни дають можливість забезпечити за принципом „гроші ходять за людиною” заходами з реабілітації дітей з інвалідністю не лише внаслідок дитячого церебрального паралічу, а також з іншими захворюваннями, тобто дозволить охопити більш ширшу аудиторію дітей з інвалідністю реабілітаційними послугами які потребують допомоги.

Довідково: На сьогодні діти та дорослі з інвалідністю (усіх нозологічних форм захворювання) можуть бути забезпечені реабілітаційними послугами  відповідно до Порядку надання окремим категоріям осіб послуг із комплексної реабілітації (абілітації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 80. Даний Порядок визначає механізм надання особам з інвалідністю та/або дітям з інвалідністю, та/або дітям віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності (з метою попередження інвалідності), послуг із комплексної реабілітації (абілітації) в реабілітаційних установах комунальної та державної форми власності.

Згідно із статтею 11 Закону України „Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” (далі – Закон) місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правових актами, зокрема, вживають заходів щодо розширення мережі  реабілітаційних установ.

Статтею 14 Закону визначено, що потреба в державних реабілітаційних установах визначається відповідно до соціально-економічних і демографічних потреб України та її регіонів центральними органами виконавчої влади в межах своїх повноважень. Рішення про їх створення приймаються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Потребу в комунальних реабілітаційних установах визначають місцеві органи виконавчої влади. Рішення про їх створення приймаються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону реабілітаційні установи здійснюють комплексну реабілітацію осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю шляхом реалізації, зокрема, медичних, фізичних, психологічних, педагогічних, професійних та інших заходів відновлювального характеру, спрямованих на попередження прогресування патологічного процесу, усунення чи максимально можливу компенсацію обмежень життєдіяльності, відновлення здоров`я та трудових навичок осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, корекцію психічних процесів, здобуття ними освіти, їх трудову зайнятість незалежно від категорії і причин інвалідності.