Не пали суху траву!

80% усіх пожеж, які ліквідують рятувальники Фастівського РС ГУ ДСНС України в Київській області – це пожежі в екосистемах.

Чи не щодня горить трава, очерет, який підпалюють самі ж люди!

Фастівчани, вкотре наголошуємо! Спалювати суху траву не можна! Кожен підпал завдає суттєвої шкоди довкіллю і несе загрозу життю та здоров’ю людей!

Чому не можна палити траву навесні і до чого це призводить:

1) У природі все передбачено так, щоб трава та кущі росли після зими самі, без «допомоги» підпалів та людей. У нашому кліматі трава перегниває за зиму і не є перешкодою для молодої порослі, це також стосується і гілок, вони теж згодом перегнивають. До того ж, такі місця прекрасно підходять для гніздування птахів.

2) Під час палів вже ростуть трави та квіти, хоча цього можна не помітити неозброєним оком. Кущі починають свій активний вегетативний період, тобто ростуть. Таким чином, весняні підпали шкодять траві і кущам. Після підпалів виживає і першою пускається в ріст найбільш стійка та невибаглива трава, часто це бур’янові трави, що не дають далі зростати іншим.

3) Гине насіння рослин і трав на поверхні землі, а також під землею. Насіння кожного виду рослин повинно проходити певний температурний режим для того, щоб прорости. Навіть незначне відхилення від норми може вплинути на проростаннч насіння. Під час випалювання воно просто гине. Виживають лише багаторічні рослини, їх кореневища знаходяться глибоко в грунті, але ж не всі рослини багаторічні. Велика кількість рослин, є однорічними і розмножуються саме насінням.

4) У результаті випалювання сухої трави бідніє видовий склад лучної рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, вже не буде колишнього різнотрав’я. Як зазначалось вище, бур’яни захоплять звільнену територію.

5) Гине багато комах, їх личинки, лялечки. У вогні горять всі живі істоти – сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші комахи. Знищуються, комахи, що беруть участь в процесі формування грунту. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває. Вони дуже швидко переробляють її, перетворюючи в найцінніше добриво – гумус і одночасно роблять грунт пухким, живим. Суха торішня трава – не сміття, а їжа, житло, притулок, необхідні умови для життя, створені самою природою для тварин та комах. У містах, де земля позбавлена рослинності – вона майже гола та витоптана. Природа так вижити не може – у неї свої закони, які варто поважати.

6) Випалювання сухого травостою є причиною загибелі кладок і місць гніздування птахів.

7) При підпалі трави гине вся корисна мікрофлора грунту, в тому числі і та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, найцінніший навесні, коли рослини набирають силу.

8) Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості грунту. Пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин в грунті, вона вивільняє їх з сухої трави, робить недоступними для живлення рослин. При цьому втрачаються азотні сполуки (основна частина збереженого в рослинності азоту вивільнюється в атмосферу, стаючи для переважної більшості рослин недоступною), і органічні речовини (що утворюється з відмираючих частин рослин, в тому числі саме з сухої трави). Скорочення кількості мертвої органічної речовини в грунті є головним фактором зниження ґрунтової родючості. Органічна речовина – гумус – забезпечує пористість і пухкість грунту, його вологоємність, здатність утримувати елементи мінерального живлення рослин у тих формах, з яких вони можуть швидко вивільнятися в грунтовий розчин (що особливо важливо в період активного росту трави). Крім того, органічна речовина багато в чому визначає здатність грунту протистояти водній та вітровій ерозіям – скріплені органікою частинки піску і глини важче змиваються водою або здуваються вітром, це означає, що родючий шар грунту краще зберігається з плином часу. Врешті решт, органічна речовина вивільняє наявні в ній елементи мінерального живлення поступово, по мірі розкладання – в той час як при згоранні органічної речовини мінеральні елементи переходять в розчинну форму (в золі) швидко та легко вимиваються першим же сильним дощем.

9) У вогні можуть загинути і постраждати звірі, плазуни, земноводні: особливо новонароджені зайчата, їжаки, жаби. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть в сухій траві або на поверхні грунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, гризунів, дрібних ссавців.

10) Коли гинуть одна або багато ланок екосистеми, стан довкілля може незворотньо змінитися у гіршу сторону. Кожен звір, кожен жучок, метелик, жаба, кожна травинка і кожна квіточка є єдиним цілим у природі, у біологічній ланці. Важливою є кожна травинка: у 10 см верхнього шару грунту міститься близько 90% розмаїття флори і фауни лучних екосистем, часто невидимого різноманіття, але дуже важливої ланки екосистеми.

11) При весняному палі також можуть пошкодитися дерева, особливо їх коренева шийка, дуже вразливе місце прямо над землею. Не кажучи вже про те, що дерева можуть просто згоріти. Від сильної температури можуть обгоріти бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе. Страждають молоді деревця (особливо такі породи як дуб, клен, липа). Трав’яні пожежі завдають істотної шкоди узліссям, знищують молоді деревця, служать одним з головних джерел пожеж в лісах і на торфовищах. Навіть слабка трав’яна пожежа здатна привести до загибелі молодих лісових насаджень, створенихдля захисту полів від осушення, берегів від ерозії, доріг від снігових і пилових заметів і т. д.

12) Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий, він дуже неприємний людям, подразнює очі, має неприємний запах, може викликати алергії. Спалюючи траву в місті, ви спалюєте ті солі важких металів, що осіли на рослинах – такий дим отруйний. До того ж у купках сухої трави і хмизу часто є сміття, в тому числі і не придатне, небезпечне для спалювання, наприклад, пластикові пляшки. На забруднених радіонуклідами територіях у повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи летючі токсичні органічні і неорганічні сполуки. При випалюванні трави вздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.

13) Трав’яні пожежі є значним джерелом викидів в атмосферу вуглекислого газу. У природних умовах, коли суха трава не горить взагалі або горить вкрай рідко, наприклад, у результаті попадання блискавок під час сухих гроз – органічна речовина відмерлих рослин або їх частин накопичується на поверхні грунту. Так все це проходить складний цикл перетворень, часткового розкладання, перемішування з верхніми шарами мінерального грунту (за рахунок діяльності численних грунтових тварин), і поступово перетворюється встійкі органічні сполуки грунту, звичайно, з деякими втратами загальної маси. Якщо ж пожежі стають занадто частими, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ – не тільки за рахунок згорання свіжої сухої трави, але і за рахунок часткового вигорання історично накопиченої в грунті мертвої органічної речовини. Це призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.

14) На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, але дуже часто не відновлюється ніколи.