Ян Назаренко – ровесник Української Незалежності. Він народився 9 березня 1991 року у селі Фастівець. Тут закінчив загальноосвітню школу, звідси його проводжали на строкову військову службу. Зростав звичайним хлопцем, мужнів і дорослішав, ставши громадянином, якого любили і поважали земляки за щирість натури, гарний товариський характер, надійність у дружбі, відповідальність за прийняті рішення.
Як справжній чоловік, Ян за повісткою військкомату в лютому 2015 року відправився на східне порубіжжя України, де у кровопролитому протистоянні із російсько-сепаратистськими військами виборюється незалежність та територіальна цілісність Вітчизни. Він добросовісно виконував військовий і громадянський обов’язок. Мріяв на свій 25-й день народження побувати вдома у відпустці, а згодом – демобілізуватися та повернутися на рідну Фастівщину, щоб розбудовувати батьківський край та й власну родину створити. Не судилося…
Загинув 20 лютого 2016 р. від кулі снайпера у голову поблизу села Старогнатівка (Волноваський район Донецька область).
Між тим, побратими, які проводжали воїна в останню путь, відзначали, що на бойовому посту у Донецькій області він надійно тримав оборону, був вправним бійцем, вірно служив Вітчині. Про це свідчать лист та подяка матері Героя від командування військової частини В-0849 72-ї окремої механізованої бригади, прощальні слова побратимів, разом з якими він тримав свій останній бій 20 лютого 2016 року – .загинув від снайперської кулі у голову поблизу села Старогнатівка Волновахського району Донецької області….
За життя Ян Назаренко мав багато друзів – серед ровесників, однокласників, учнів Київського училища залізничників, за місцем праці, серед односельчан та бойових побратимів
… Багато хто із земляків разом із членами фастівських громадських організацій учасників АТО та Самооборони, дізнавшись про загибель воїна, опівночі з 23 на 24 лютого зустріли у Фастові та урочисто провели до рідної домівки у Фастівці домовину з тілом Героя. Потім вони були поруч і під час поховання.
