Народилася Марія Михайлівна Ткаченко 19 вересня 1937 року в селі Новосілки, Вишгородського району, Київскої області. З 1961 року проживає у нашому місті. Завдяки її наполегливій ініціативі і безпосередній участі, за підтримки місцевої влади у Фастові та районі споруджено та відновлено близько шестидесяти пам’ятників, пам’ятних знаків, архітектурних цінностей. На братських могилах міста були встановлені гранітні та мармурові плити з прізвищами воїнів, які загинули у боях Великої Вітчизняної війни при обороні і звільненні Фастова. Нею, за допомогою учасника війни полковника у відставці Акулінкіна Ф.П., була проведена значна робота по встановленню імен похованих в цих могилах загиблих воїнів. На основі “похоронок” та інших документів вона встановила імена фастівчан, які загинули підчас війни і німецько-фашистської окупації у Фастові. їх імена викарбувані на мармурових плитах “Кургану Слави”, який споруджено в мікрорайоні Снігурівка саме за її ініціативою та при підтримці голови виконкому Фастівської міської ради народних депутатів, методом народної будови підприємствами та установами міста. Шостого листопада 1983 року меморіал було відкрито і запалено “вічний вогонь”.У 1985 році з її ініціативи, безпосередньої участі та за сприяння голови виконкому міської ради – голови міської організації товариства пам’яток історії і культури А.В.Гірченка створена Книга пам’яті (доречі, друга на Україні), яка зараз зберігається у Фастівському державному краєзнавчому музеї. В ній вміщено фотографії пам’ятників, перелік прізвищ загиблих воїнів, які поховані в цих могилах, а також прізвища фастівчан, які загинули за часів Великої Вітчизняної війни.
Були споруджені пам’ятні знаки: воїнам шостого мотострілецького полку війск НКВС – на інтернаціональному кладовищі; воїнам-прикордонникам, які загинули при обороні міста у 1941 році – у ботанічному саду; невідомому солдату і загиблим на бойовому посту залізничникам – на снігурівському кладовищі; героям Радянського Союзу О.П Лянгасову і Й.Ю.Чайковському – у місті; жителям Фастова, розстріляним фашистами у 1941-1942 p.p. – по пер.Будьоного.
М.М. Ткаченко опікувалася спорудженням пам’ятника професору-партизану, герою Радянського Союзу П.М.Буйку в селі Томашівка і трьом партизанам, страченим разом з П.М.Буйком в селі Ярошівка.
За її клопотанням були виділені кошти і споруджені пам’ятники та меморіальні дошки загиблим в селах Дорогинці, Півнях, Великій Снітинці, Мотслобідці та інших селах.
За її безпосередньою участю проводилася значна виховна робота серед фастівчан, особливо молоді, працювали народний університет і, перший в Україні, “Будинок пропаганди пам’яток культури і історії”. В університеті побував П.Т.Тронько, який, на той час, був головою Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, академік, віце-президент Академії Наук України.
Для запозичення досвіду роботи у Фастів приїздили представники усіх областей України.
При підтримці голови міської ради А.В.Гірченка в місті Марія Михайлівна впровадила звичай нагородження видатних громадян міста званням “Почесний громадянин Фастова” і, разом з відділом культури, започаткувала проведення святкування “Дня міста”.
Вона була членом Республіканського правління товариства охорони пам’яток історії і культури. Восьмого лютого 1987 року указом Президії Верховної Ради України їй було присвоєно звання “Заслужений працівник культури України”.
Саме вона взяла на себе турботу про реставрацію пам’ятки архітектури ПХХ- ст. Покровської церкви, зберегла і передала до музею народної архітектури і побуту у Пирогово архітектурну пам’ятку ХVІ століття Михайлівську церкву з іконостасом с.Дорогинка.
Перебуваючи на пенсії, Марія Михайлівна з 2001 року очолює на громадських засадах міський клуб ветеранів Війни, збройних сил і праці “Надвечір’я”.
