Майбутні «акули пера» і майстри слова

Сьогодні представляємо Вам, шановні фастівчани, матеріал Анастасії Петренко, фіналістки першого міського конкурсу журналістських робіт «Творці сьогодення».

Роботі Анастасії «Людина з великою душею» (про о. Михайла Романіва), присвоєно ІІІ почесне місце.

Пишаємось нашими юними фастівчанами!

Людина з великою душею

Напевно, кожен фастівчанин знає отця Михайла. Михайло Романів – настоятель в  костелі Воздвиження Святого Хреста. Цей чоловік зробив невичерпний внесок у розвиток нашого міста. 16 грудня 2015 року в Фастові відбулося відкриття і освячення Центру святого Мартіна – цілого комплексу для відпочинку та освіти дітей, осередок для реабілітації та культурний центр. Початкова школа, спортивний майданчик, соляні та сенсорні кімнати – і це далеко не весь перелік, що ми можемо побачити в Центрі святого Мартіна. Особисто я вже другий рік займаюся польською мовою у цьому прекрасному місці. І тому з впевненістю можу сказати, що там прекрасні викладачі, які доступно все пояснять.

Виникає питання: «Як з’явилася ідея створити Центр святого Мартіна?» Спочатку отець Михайло допомагав дітям, які потребували підтримки та уваги. Потім він почав задумуватися над створенням певного осередку, де зможуть допомагати ще більшій кількості людей. Для реалізації задуму потрібен був унікальний простір, і тут допомогла влада міста. Спочатку на місці центру було зовсім інше приміщення, але з часом його знесли і почали будівництво вже такого відомого та крутого Центру святого Мартіна. І зараз ми по-справжньому можемо оцінити усі старання отця Михайла.

Проте це ще не все. Адже зараз найболючішою темою для кожного українця є війна. Отець Михайло допомагає сім’ям, близькі яких перебувають на війні. Минулого року в День захисту дітей був організований благодійний концерт та ярмарок, гроші з якого пішли на благодійність.

Також Михайло Романів організував акцію, до якої долучив всіх мешканців міста, задля того, аби допомогти переселенцям. Біля центру було встановлено контейнер, до якого всі небайдужі могли покласти речі, однак основним правилом було, щоб речі були в хорошому стані. Для цього навіть було збудовано окремий будиночок, до якого всі, хто потребує нашої підтримки, можуть прийти та обрати собі потрібну річ. Це діє не тільки у Фастові, а ще й у селах, куди час від часу отець також передає речі.

Це справді людина, яка має щире та добре серце. Ми повинні пишатися такими людьми та намагатися стати хоча б трішки схожими на них.