09.09.1975-16.04.2023
ЦЕРЕМОНІЯ ПРОЩАННЯ З ГЕРОЄМ ЮРІЄМ МОРОЗОМ
Юрій Андрійович Мороз народився 9 вересня 1975 року в сім’ї краєзнавця Андрія Мороза. Одним з наймолодших активістів Спілки Незалежної Української Молоді. Щойно у Києві з’явився Український національний гуманітарний ліцей – батько віддав Юрка на виховання саме до цього навчального закладу. Скромний і небагатослівний, хлопець зацікавився християнством та історією України.
У 1992 році вступив до духовної семінарії, а згодом опановував богослов’я в Мексиці. Після повернення до України влаштовується на роботу в типографію і веде світське життя, залишаючись ревним християнином.
У 2010 році повертається до Спілки Української молоді та бере участь у житті Київського осередку. Проводив чисельні ратницькі заходи, зокрема мандрівні табори. Неодноразово брав участь в якості інструктора у Всеукраїнська військово-патріотична Гра «ДЖУРА». Бере участь у реконструкції ВІК «Повстанець» з позивним «Лютий».
З початком Революції Гідності, за порадою сумівця Олега Юрченка, зголошується до 4-ї козацької сотні Самооборони Майдану. Із вторгненням росіян до України, у 2014 р. добровольцем зголошується до Збройних Сил України, попри те, що був звільнений від військової служби за станом здоров’я. Учасник боїв на Світлодарській дузі. Демобілізується у 2015 і намагається повернутися до цивільного життя.
В перші години повномасштабного вторгнення стає комендантом штабу 207-го батальйону 241-ї бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України (207 батальйон тероборони ЗСУ 241 бригада територіальної оборони міста Києва), де бере діяльну участь у розгортанні 1-ї роти та інших підрозділів батальйону. В час гострої нестачі досвідчених сержантів та молодших офіцерів, зарекомендував себе як холоднокровний, виважений і тактовний організатор, воїн і товариш – про що згадують його побратими.
Восени 2022 р., перебуваючи в лавах батальйону на півночі України, не лише організовував побут підрозділів батальйону, але й забезпечував вишкіл мобілізованих мінометників. У бригаді долучається до лав мінометної батареї, стає головним сержантом – командиром міномета. Перед виїздом на виконання бойових завдань у Донецькій обл. перевівся у роту вогневої підтримки. Брав участь у боях на Бахмутському напрямку.
У січні 2015 р. Юрій дивом залишився живим під час артилерійського обстрілу позицій, коли ворожий снаряд влучив у сусідній бліндаж – того дня загинули четверо побратимів.
На Великдень 16 квітня 2023 року у селі Васюківка Донецької обл. історія повторилась, однак цього разу російський снаряд поцілив точно в бліндаж у якому Юрій, із побратимами, знаходився на бойовому чергуванні.
У вересні 2023 року Юрія нагороджено (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня та найвищою нагородою СУМ “Залізний Хрест Заслуги Спілки Української Молоді”
