Інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення щодо перейменування вулиць та провулків в м. Фастів Фастівського району Київської області

26.05.2022

Інформаційне повідомлення про проведення громадського обговорення щодо перейменування вулиць та провулків в м. Фастів Фастівського району

Київської області

Виконавчий комітет Фастівської міської ради інформує про початок проведення громадського обговорення щодо перейменування вулиць та провулків на території міста Фастів та запрошує усіх бажаючих долучитись до обговорення даного питання.

Організатор громадського обговорення – виконавчий комітет Фастівської міської ради.

Громадське обговорення проводиться виконавчим комітетом Фастівської міської ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 р. № 989 «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичними особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».

Пропонується перейменування наступних вулиць та провулків:

Назва вулиці (провулка), що пропонується перейменувати	Пропозиції нових назв на заміну старих	Обґрунтування пропозиції
м. Фастів, вул. Добролюбова	вул. Родини Ханенків	Ханенки — козацько-старшинський рід діячів Гетьманщини, згодом культурних діячів 19 — 20 століть. Варвара Ніколівна Ханенко (до шлюбу Терещенко; 9 серпня 1852, Глухів — 7 травня 1922, Київ) — українська просвітителька, колекціонерка, меценатка. Народилася 9 серпня 1852 року в Глухові в родинному маєтку Терещенків. Старша дочка відомого цукрозаводчика, мецената й колекціонера Ніколи Артемовича Терещенка. Одержала домашню освіту, цікавилася, як і батько, мистецтвом. Одружилася з Богданом Ханенком — промисловцем, колекціонером української старовини і творів мистецтва, археологом і меценатом. У 1904 році у своєму маєтку в селі Оленівці Васильківського повіту Київської губернії відкрила церковно-парафіяльну школу на 150 учнів, заснувала ремісничі школи, організувала роботу знаменитої Оленівської ткацької майстерні вибійки та килимарства. Вироби майстрів неодноразово представлялися на виставках у Києві, Санкт-Петербурзі, де були відзначені золотою медаллю. Варвару Ханенко було обрано головою комісії Київського художньо-промислового й наукового музею з організації першої Південноросійської виставки кустарних виробів, що відбулася у 1906 році. У 1907 році вона стала однією із ініціаторів утворення й діяльною членкинею Київського кустарного товариства. На Всеросійській виставці в Києві в 1913 році влаштувала окремий павільйон, де було представлено продукцію шести кустарних майстерень, заснованих і утримуваних нею. Разом із чоловіком колекціонувала пам’ятки західного й східного мистецтва, на основі яких подружжя заснувало приватний музей. Після смерті Богдана Ханенка в 1917 році колекція, згідно з його волею, перейшла у власність Варвари Ханенко, а після її смерті мала перейти у власність Києва для організації загальнодоступного музею. На даний час музей має назву — Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.
м. Фастів, вул. Зої Космодем’янської, пров. Зої Космодем’янської	вул. Володимира Мономаха пров. Володимира Мономаха	Володимир Всеволодович Мономах; 1053 — 19 травня 1125) — великий князь київський (1113—1125). Князь смоленський (1073—1078), чернігівський (1076—1077, 1078—1094) і переяславський (1094—1113). Представник династії Рюриковичів. Син київського князя Всеволода Ярославича і візантійської княжни Марії (за іншими даними — Анни чи Анастасії) з роду Мономахів. Засновник князівської гілки Мономаховичів. Організатор успішних походів проти половців. Учасник Любецького (1097) і Витичівського з’їздів (1100). Розширив руське законодавство, додавши до нього свій «Статут» (бл. 1113). Автор дидактичної праці «Повчання» (бл. 1109).
м. Фастів, вул. Кулібіна	вул. Івана Котляревського	Котляревський Іван Петрович (29 серпня (9 вересня) 1769, Полтава — 29 жовтня (10 листопада) 1838, Полтава) — український письменник, військовий, класик нової української літератури, громадський діяч. Підтримував зв’язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою. Котляревський зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.
м. Фастів, вул. Лермонтова, пров. Лермонтова	вул. Ігоря Сікорського пров. Ігоря Сікорського	Ігор Іванович Сікорський (25 травня [6 червня] 1889, Київ, Російська імперія — 26 жовтня 1972, Істон, Коннектикут, США) — видатний авіаконструктор українського походження, що працював у Російській імперії та Сполучених Штатах.Творець перших у світі літаків: чотиримоторного «Руський витязь» (1913 рік), важкого чотиримоторного бомбардувальника і пасажирського літака «Ілля Муромець» (1914), трансатлантичного гідроплана (1934), серійного гелікоптера одногвинтової схеми (1942), Sikorsky S-29-A. Конструктор першого в США літака-амфібії. У 1918 році емігрував до США, де в 1923-у році заснував компанію Sikorsky Aircraft
м. Фастів, вул. Лізи Чайкіної	вул. Олександра Довженка	Олександр Петрович Довженко (29 серпня [10 вересня] 1894, хутір В’юнище, нині у межах смт. Сосниця — 25 листопада 1956, Передєлкіно, Московська область) — український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.
м. Фастів, вул. Ломоносова	вул. Кримська	Пропонується назвати в честь підтримки та солідарності з народом півострова Крим, частиною якого є корінне населення – кримські татари, що зазнають утисків і репресій від окупаційної влади російської федерації. Крим – це Україна.
м. Фастів, вул. Маяковського	вул. Олеся Гончара	Гончар Олесь (Олександр) Терентійович (ім’я при народженні — Біличенко Олександр Терентійович; 3 квітня 1918 р., Ломівка, Катеринославська губернія, УНР —14 липня 1995 р., Київ, Україна) — український письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962 р.), голова Спілки письменників України (1959—1971 роки), академік НАН України (1978 р.). Герой України (2005 р., посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978 р.). Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань.
м. Фастів, вул. Невського	вул. Костянтина Острозького	Костянтин Іванович Острозький (1460 р., Острог, Волинь — 11 вересня 1530 р., Турів) — військовий і державний діяч Великого князівства Литовського. Староста брацлавський (1497—1500 роки), вінницький (1507—1516 роки) та звенигородський (1518—1530 роки), староста луцький і упитський, маршалок Волинської землі (1507—1522 роки), каштелян віленський (1511—1522 роки), воєвода трокський (троцький) (1522—1530 роки), великий гетьман литовський (1497—1500, 1507—1530 роки). Розпочавши свою військову кар’єру за часів короля Яна I Ольбрахта, став одним із найвидатніших полководців XVI століття. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв 2, брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави. За перемогу біля Очакова проти сил хана Мехмет-Ґірея першим отримав посаду Великого гетьмана Литовського 10 серпня 1497 року. У битві над Ведрошею 14 липня 1500 року русько-литовсько-польське військо під керівництвом Костянтина Острозького зазнало поразки від московського війська, сам Костянтин потрапив у полон. 1506 року Василій ІІІ змусив Костянтина Острозького підписати присягу на вірність; отримавши свободу пересування, втік на Волинь у 1507 році. 4 грудня 1507 року король надав йому правом «доживоття» монастир Св. Миколая в Жидичині. Один із найвизначніших меценатів та власників землі того часу (входило 100 міст, 40 замків, 1300 сіл; іноземці називали його володіння «Країною князя Острозького», площа володінь перевищувала сучасну Тернопільську область), перетворив Острог на осередок слов’янської культури.
м. Фастів, вул. Некрасова	вул. Василя Симоненка	Василь Андрійович Симоненко (8 січня 1935 р., с. Біївці, Лубенський район, Полтавська область — 13 грудня 1963 р., Черкаси) — український поет і журналіст, шістдесятник.
м. Фастів, вул. Овражна, пров. Овражний	вул. Ярова	В перекладі на українську мову вул. Овражна – вул.Ярова
м. Фастів, вул. Олега Кошового	вул. Сергія Корольова	Сергій Павлович Корольов; українець за походженням. 30 грудня 1906 р.(12 січня 1907 р.), Житомир, Волинська губернія, колишня Російська імперія — 14 січня 1966 р., Москва, Російська РФСР) — український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики. Академік АН СРСР (з 1958 р.), очолив ракетну програму СРСР. Під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ людини в космос та вихід людини в космос.
м. Фастів, вул. Панфілова	вул. Івана Богуна	Іван Богун (пом. 17 лютого 1664 р.) — український військовий і державний діяч, козацький полководець часів Хмельниччини, полковник подільський, згодом — кальницький і паволоцький.
м. Фастів, вул. Путьова	вул. Августина Волошина	Августин Іванович Волошин (нар. 17 березня 1874, с. Келечин, нині Міжгірський район, Закарпаття — 19 липня 1945, Москва, СРСР) — український релігійний, культурний, політичний діяч, греко-католицький священник Мукачівської єпархії, 1938 прем’єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 став президентом цієї держави, Герой України (посмертно).
м. Фастів, вул. Тітова, пров. Тітова	вул. Романа Шухевича пров. Романа Шухевича	Роман Шухевич; 30 червня 1907, м. Львів — 5 березня 1950, с. Білогорща, нині у складі м. Львова) — український політик і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» у складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950). Борець за незалежність України у XX сторіччі. 2007 року Романові Шухевичу посмертно присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований найвищим почесним пластовим ступенем гетьманського скоба (1950).
м. Фастів, вул. Трудова, пров. Трудовий	вул. Марії Заньковецької пров. Марії Заньковецької	Марія Костянтинівна Заньковецька (справжнє прізвище — Адасовська; 23 липня (4 серпня) 1854 село Заньки, нині Ніжинський район, Чернігівська область — 4 жовтня 1934, Київ) — українська акторка і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ – початку ХХ століть. Народна артистка Української РСР (1922). В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
м. Фастів, вул. Тургенєва	вул. Марка Кропивницького	Марко Лукич Кропивницький (10 (22) травня 1840, с. Бежбайраки (Бешбийраки), нині с. Кропивницьке, Новоукраїнський район — 8 (21) квітня 1910) — український письменник, драматург, театральний режисер і актор. З іменем Кропивницького пов’язані створення українського професійного театру на підросійській частині України й наступний етап розвитку реалістичної драматургії. На його честь також був перейменований колишній Кіровоград.
м. Фастів, вул. Фомічова	вул. Володимира Вернадського	Володимир Іванович Вернадський (28 лютого [12 березня] 1863, Санкт-Петербург, Російська імперія — 6 січня 1945, Москва, Російська РФСР, СРСР) — український науковець та філософ. Природознавець, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу, ноосферу, космізм. Академік Імператорської Академії наук (від 1909 року). Професор Московського університету (від 1898). Один із засновників Української академії наук, її дійсний член (від 1918) та перший голова-президент (від 01.01.1919 до 31.12.1921).Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). Організатор та директор Радієвого інституту (1922—1939), Біохімічної лабораторії (з 1929 року; зараз Інститут геохімії й аналітичної хімії імені В. І. Вернадського РАН). Дійсний член НТШ. Почесний член багатьох академій (Паризької, Чеської, низки інших) та наукових товариств. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямів сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення.
м. Фастів, вул. Фофанова	вул. Любомира Гузара	Любомир Гузар (26 лютого 1933 р., Львів, Польська республіка — 31 травня 2017 р., Київ, Україна) — український релігійний діяч, патріарх–предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (2001—2011 роки). Священник (з 1958 р.), єпископ (з 1977 р.), кардинал (з 2001 р.). Верховний архієпископ Львівський (з 2001 р.), Києво-Галицький (з 2005 р.), архієпископ-емерит (з 2011). Представник українського роду Гузарів.
м. Фастів, вул. Челюскінців, пров. Челюскінців	вул. Героїв Крут пров. Героїв Крут	Вул. Героїв Крут. Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) або 17 (30) січня 1918 р. біля залізничної станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент розвернути підкріплення, направлене на цей напрямок, на його придушення. Українське військове командування очікувало основний наступ більшовиків не з напрямку Бахмача, а з полтавського напрямку, тому саме туди скерувало свіжі та найбільш боєздатні підрозділи чисельністю 500 вояків, а натомість до ст. Крути відправлено 300 виснажених юнаків 1-ї Української військової школи. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько 500—600 вояків. Бій під Крутами був успішним для оборонців української державності — наказ командування було виконано, стрімкий наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії й мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.
м. Фастів, вул. Чернишевського	вул. Віталія Ткачука	Віталій Ткачук народився 9 грудня 1979 року. Навчався у школі №7, яку закінчив із золотою медаллю. Так само на відмінно – з червоним дипломом – він закінчив хімічний факультет КНУ ім. Т. Г. Шевченка. Працював на підприємстві Юнівест Маркетинг. Одним із перших записався до батальйону тероборони, щоб захищати рідне місто та країну. 23 березня 2022 р. він загинув, захищаючи нашу землю від російських окупантів.
м. Фастів, вул. Чехова	вул. Василя Портяка	Портяк Василь Васильович (31 березня 1952, Кривопілля — 2 березня 2019, Київ) — український письменник, прозаїк, сценарист («Нескорений», «Залізна сотня»). Член Національної спілки кінематографістів України.
м. Фастів, вул. Ковпака	вул. Петра Чеховича	Працював слюсарем із контрольно-вимірювальних приладів та автоматики у регіональній філії «Південно-Західна залізниця». До лав Збройних Сил України був мобілізований через три дні після початку війни. А 9 березня під час атак окупантів в селі Копилів Бучанського району Київської області Петро опинився на лінії вогню російських військових, де і загинув.
м. Фастів, вул. Прорізна	вул. Дмитра Черненка	Черненко Дмитро– загинув на «Азовсталі» у Маріуполі, захищаючи незалежність України, фастівчанин. Дмитро вчився у 10-ій школі. Закінчив коледж зв’язку у Києві. Потім вивчав військову справу в Харківському університеті. У 2014 році, з перших днів утворення батальйону «Азов», вступив в його ряди. Разом з побратимами обороняв Донбас, потім – Маріуполь.

Пропонується проведення громадського обговорення щодо перейменування Фастівського міського парку культури та відпочинку ім. Ю.Гагаріна.

Зауваження та пропозиції подаються протягом 60 календарних днів з моменту оприлюднення цього повідомлення на поштову адресу: пл.Соборна,1, м.Фастів, Київська область, 08500 та на електронну пошту fastiv_arh@ukr.net.

Відповідальною особою за проведення громадського обговорення є начальник відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради Перехрест Ксенія.