18.08.2000-10.06.2024
ДИДЯК Олексій Олегович народився 18 серпня 2000 року в селищі Борова, Фастівського району, Київської області де і проживав.
Навчався в Борівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів до 9 класу, потім вступив до Київського вищого професійного училища будівництва і дизайну та здобував професію «Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж; Електромонтажник
силових мереж та електроустаткування; Електрозварник ручного зварювання».
Після навчання працював електромонтером в Комунальному підприємстві електромереж зовнішнього освітлення м.Києва «Київміськсвітло».
Олексій дуже любив природу, любив рибалити (був членом риболовного товариства), часто ходив з батьками до лісу збирати гриби, розумівся в цьому.
Завжди старався всім допомогти. Був добрим, щирим, завжди усміхненим, навіть коли всередині було тяжко.
04 грудня 2020 року був призваний на військову службу Соломʼянським РТЦК та СП м. Києва.
Військову службу проходив в м.Запоріжжя в лавах Національної гвардії України,
отримав звання Старший солдат.
Повномаштабне вторгнення застало Захисника на службі.
05 жовтня 2022 року Олексій підписав контракт, проходив службу в 15 бригаді оперативного призначення Нацгвардії.
23 лютого 2024 отримав 2 осколкових поранення внаслідок застосування ворогом FPV дрону. Один витягнули, другий залишився з ним назавжди.
Після поранення переймався хлопцями, які лежать з пораненнями в шпиталі в м.Запоріжжя. Шукав волонтерів та можливості забезпечити хлопців найнеобхіднішими речами, і зробив це!
Після одужання повернувся до служби.
В травні 2024 року перевівся до відділення розвідувальних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів спеціального призначення батальйону оперативного призначення Національної гвардії України.
Зі слів командира:
«Олексій був дуже хорошою і вихованою людиною. Надзвичайно працьовитий хлопець, ми були знайомі надто мало часу, але й цього було достатньо, щоб розгледіти справді щиру і добру людину.
Льоша дуже любив техніку, допомагав мені з ремонтом автомобілів.
Він був товариським хлопцем і досить швидко “влився” в колектив і включився в роботу. Хлопці його хвалили.»
Загинув Захисник 10 червня 2024 року внаслідок застосування противником FPV дрону на Запорізькому напрямку.
Похований 14.06.2024 на кладовищі на алеї «Слави» в селищі Борова, Фастівського району.
У скорботі за Олексієм залишились мама Тетяна Ростиславівна, батько
Олег Іванович, брат Олександр,
сестра Катерина, бабуся Катерина Григорівна, рідні та друзі, колеги, побратими.
