Богдан Везне про «Великий шлях талановитого письменника»

#ГордістьФастова

Як і обіцяли, публікуємо доробки переможців першого міського конкурсу журналістських робіт «Творці сьогодення»!

Учасникам ще є над чим попрацювати, та все ж наші ДІТИ – величезні молодці. Вони – наш майбутній кадровий потенціал журналістських колективів міста!

Вашій увазі пропонується доробок «Великий шлях талановитого письменника» ПЕРЕМОЖЦЯ конкурсу Богдана Везне,  учня Фастівської СЗОШ І-ІІІ ст. № 4.

Дякуємо за роботу!

Великий шлях талановитого письменника

Ні для кого не секрет, що історію міста можуть творити лише талановиті люди. Одним з таких був письменник Микола Герасимович Глухенький. Не звертаючи уваги на те, що народився він не у Фастові, він вважав саме це місто своєю Батьківщиною. Справа в тім, що народився він 1929 року у селі Коломенки, але через деякий час він з сім’єю переїжджають до нашого містечка. Цікаво те, що Микола, за словами дружини, робив вигляд, що загубив свідоцтво про народження, і всім знайомим розповідав, що народився на Черкащині, неподалік Батьківщини Тараса Шевченка. Мабуть, пан Глухенький так казав через свою любов до творчості письменника, адже ще в юному віці він любив читати «Кобзар» –  книгу, яка була для нього настільною та вірші якої він знав напам’ять.

Навчався він у Фастівській школі № 9, яку закінчив у 1948 році. Одразу після закінчення він поступив до Київського університету імені Т. Шевченка на філософський факультет. Одним з найцікавіших періодів у житті Миколи Глухенького було життя студента-першокурсника. Це були не тільки лекції та семінари, а й вивчення історії міста Києва та питання, які турбували його тривалий час: «Чому так важко живе український народ? Чи не дуже високу ціну він платить за «щасливе майбутнє»?».

На жаль, поширення його думок закінчилося для письменника трагедією. У 1951 році його заарештували за «антирадянську діяльність», через що його відрахували з університету та засудили до 10 років ув’язнення. Але історія закінчилася щасливим кінцем. Після смерті Сталіна була знайдена «Жалоба», яку Микола Глухенький написав одразу після затримання. Справу переглянули і в січні 1955 його звільнили.

Більше року письменник намагався відновити навчання в університеті. Врешті-решт він досягає мети та закінчує навчання у 1959 році. Через рік йому вдається влаштуватися вчителем до вечірньої школи та стати директором книжкового магазину у Фастові. В цей же час він зустрічає чудову дівчину на ім’я Ольга, яка згодом стає його дружиною.

Та протягом всіх років Микола думає про написання книги, і у 1966 році він написав «Коліївщина», а через два роки «Колії», в яких розповідається про народне повстання гайдамаків в Україні, зокрема на Фастівщині. Ще через рік виходить третя книга під назвою «Михайло Максимович», в якій розповідається біографія першого ректора університету, в якому вчився Глухенький.

На засланні він захворів на епілепсію, яка з часом прогресувала, через що Микола змушений був звільнитися. Не звертаючи уваги на хворобу, пан Глухенький все ж продовжує писати і з’являються все більше нових оповідань та повість «На козака пригодонька».

На жаль, важка хвороба забрала всі сили письменника. І 23 січня 1993 року його життя обірвалося. З цього світу пішла людина, яка є прикладом для кожного з нас. Він є яскравим доказом того, що звертаючи уваги на труднощі, треба боротися ще наполегливіше та йти до своєї мети.