Африканська чума свиней може вражати свиней будь-якого віку. Захворювання має високі показники смертності. Основні клінічні ознаки АЧС включають синьо-фіолетовий ціаноз морди, вух, хвоста та гомілок; такі ознаки, як червонувато-фіолетові плями на череві, підгрудку, мошонці, вухах, п’ятачку та кінцівках необхідно відрізняти від бешихи та класичної чуми свиней; Висока температура; і рясні виділення з очей і носа.
Обов´язково при підозрі на африканську чуму – зверніться до свого ветеринара та місцевих органів ветконтролю.
Що таке Африканська чума свиней (АЧС)? Африканська чума свиней (АЧС) є висококонтагіозною геморагічною вірусною хворобою домашніх і диких свиней, яка спричиняє серйозні економічні та виробничі втрати.
Збудник АЧС
Збудником африканської чуми свиней є ДНК-вірус родини Asfarviridae. Свиня (та її близькі родичі, кабани та свині) є єдиним природним господарем дволанцюгового сімейства вірусів Asfarviridae , тобто вірус не завдає шкоди людям чи іншим тваринам. Це не означає, що люди та інші тварини не можуть поширювати вірус як носії; Африканська чума свиней (АЧС) зазвичай переноситься членистоногими, такими як м’який кліщ, через поглинання крові від інфікованих свиней.
Симптоми африканської чуми у свиней
Клінічні ознаки, як проявляється африканська чума у свиней?
Cимптоми африканської чуми у свиней можуть бути подібними до ознак ряду захворювань, включаючи бактеріальну септицемію (наприклад, бешиха та гострий сальмонельоз ), але головна діагностична проблема полягає в тому, щоб відрізнити її від ознак класичної чуми свиней ( свиняча холера). Будь-яке гарячкове захворювання у свиней, пов’язане з поширеною кровотечею та високою смертністю, повинно викликати підозру на африканську чуму свиней.
Африканська чума свиней симптоми та ознаки:
- Висока температура 40-42°С.
- Втрата апетиту.
- Депресія.
- Млявість – іноді відмова стояти або рухатися.
- Блювота та/або діарея з кров’янистими виділеннями.
- Свині білої шкіри: кінцівки (ніс, вуха, хвіст і гомілки) стають ціанотичними (синьо-фіолетового кольору).
- У шкірі з’являються окремі крововиливи, особливо на вухах і боках.
- Група тулиться один до одного і зазвичай тремтить.
- Ненормальне дихання.
- Рясні виділення з очей та/або носа.
- Коматозний стан і смерть протягом кількох днів.
Вагітні свиноматки зазвичай зазнають викидня або народжують мертвонароджених поросят з вадами розвитку – поросят можна перевірити на вірус.
Діагностика.
Лабораторне підтвердження має важливе значення, а зразки крові, селезінки, нирок, лімфатичних вузлів і мигдалин, зокрема, мають бути зібрані для виділення вірусу, виявлення антигену або ПЛР-тестування на вірусну ДНК. Антитіла можна виявити за допомогою ІФА та непрямої імунофлюоресценції, але у гострих випадках АЧС свині можуть загинути до вироблення антитіл.
Як передається африканська чума свиней
Зараження зазвичай відбувається при прямому контакті з тканинами та біологічними рідинами інфікованих свиней або свиней-носіїв, включаючи виділення з носа, рота, сечі та фекалій або інфікованої сперми. Африканська чума свиней також поширюється через транспортування та споживання заражених харчових продуктів, а деякі випадки виникли через недотримання стандартів біологічної безпеки при згодовуванні відходів їжі домашніх свиней.
АЧС і класичну чуму свиней викликають дуже схожі віруси, які можна розрізнити лише за допомогою лабораторних досліджень. Повідомлення ветеринара, щойно з’являться будь-які ознаки, є найкращим способом забезпечити правильний карантин і дотримання процедур лікування – це може врятувати решту ваших свиней.
Шляхи передачі можуть включати:
- прямий контакт із зараженими домашніми або дикими свинями
- непрямий контакт через проковтування зараженого матеріалу (наприклад, харчові відходи, корми або сміття)
- заражені біологічні переносники (кліщі роду Ornithodoros ), якщо вони присутні.
Ризик для здоров’я населення – АЧС не загрожує здоров’ю людини.
Дезінфекція при африканській чумі свиней
Дезінфекція – це найголовніше при боротьбі з африканською чумою свиней. Підтримання чистоти, санації приміщень, обмеження та підготовки персоналу, який працює на фермі є головною задачею. З метою профілактичної дезінфекції слід використовувати засоби з противірусною активністю.
До таких груп речовин належать: розчини формаліну з формальдегідом, розчин параформу, розчин парасоди або фоспару, розчин хлораміну, сухе хлорне вапно, розчин їдкого натру.
Проте більш ефективно слід використовувати засоби промислового виробництва.
Лікування АЧС
Немає ефективного лікування чи вакцини від африканської чуми свиней
Лікування АЧС не існує, і тривають спроби розробити вакцину з деякими багатообіцяючими результатами, але потрібна додаткова робота, щоб забезпечити безпечність та ефективність цих прототипів вакцин.
Профілактика та боротьба з АЧС ускладнюється декількома факторами, включаючи передачу вірусу у свіжому м’ясі та деяких в’ялених продуктах зі свинини, можливе стійке зараження деяких свиней, наявність резервуарів вірусу у диких тваринах, а також діагностичну плутанину з агентами, які викликають подібні клінічні ознаки, такими як класична чума свиней (свиняча холера).
Щеплення від африканської чуми свиней: Не існує живої або ослабленої вакцини від африканської чуми свиней, тому боротьба з вірусом залежить від суворого біозахисту:
- Не годувати домашніх свиней харчовими відходами;
- Не залишайте харчові відходи відкритими для доступу диких свиней. Утилізуйте харчові відходи належним чином.
- Весь персонал на фермі повинен бути ознайомлений із суворою програмою дезінфекції рук та обладнання до та після контакту зі свинями.
- Дотримуйтесь правил та норм щодо утилізації харчових відходів у поромних портах та аеропортах.
- Забезпечте,щоб дикі свині, а також матеріали, потенційно заражені такими дикими видами, не контактували з домашніми свинями.
- Перевіряйте заражені регіони перед ввезенням товарів, які потенційно можуть бути заражені.
Усіх заражених тварин необхідно ізолювати та вибраковувати негайно після підтвердження наявності вірусу. Вакцини проти африканської чуми свиней немає.
!Пам’ятайте – вірус надзвичайно стійкий в продукції свинарства, воді і зовнішньому середовищі. Вірус стійкий до дії зовнішніх факторів – в гної і ґрунті залишається життєздатним до 3 місяців, в копчених м’ясопродуктах – до 6 місяців, в замороженому м’ясі – до 3 років.
