Указом Президента України САЄНКУ Андрію Степановичу за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
Герой небесної сотні – Герой України – Андрій Саєнко поклав своє життя за волю і правду, які споконвіку так шанував його козацький рід.
Народився Андрій 26 жовтня 1962 року на станції ім.Тараса Шевченка Смілянського району Черкаської області в родині Степана і Валентини Саєнків. Окрім Андрія, найменшого сина, Валентина і Степан мали дітей Юрія і Надію. Батько, Степан Митрофанович, за професією інженер, працював на залізниці, впроваджував нові методи ремонту устаткування, займався раціоналізаторством. Мама, Валентина Павлівна, по професії фармацевт. Андрій Саєнко в 6 років пішов до школи № 2 м. Фастова, де і провчився 10 років. Сьогодні на приміщенні Фастівського центру позашкільної роботи (колишня ЗОШ № 2) відкрита меморіальна дошка пам’яті Андрія Саєнка. Після закінчення середньої школи Андрій здобув спеціальність токаря і працював на заводі «Червоний Жовтень», пізніше працював електриком в Моторовагонному депо міста. Після – робота на заводі «Червоний Жовтень» і підприємницька діяльність, якою займався до сумнозвісних подій на Майдані.
У 1981 – 1983 р.р. Андрій пройшов військову службу у селищі Барвіха під Москвою. Отримав звання сержанта. Коли повернувся з армії, зустрів свою майбутню дружину – Валентину. Разом вони виховали двох синів – Олексія та Назара. Андрій Саєнко завжди мав активну громадську позицію, хоч і не входив до жодної політичної партії.
У 2004 році стояв за Помаранчеву революцію. Брав участь у Податковому майдані (листопад – грудень 2010 року). Коли беркут розтрощив Євромайдан та звіряче побив студентів, Андрій поїхав до Києва – проти свавілля та за європейську Україну. За покликом душі з перших днів Андрій був на Майдані членом 7 сотні.
Ані прохання матері, ані умовляння дружини, ані звістка про те, що на Київ рушили снайпери не переконали Андрія залишити Майдан. «Я приїду вранці додому», – пообіцяв він мамі і залишився ще на одну ніч. Та не судилося …20 лютого 2014 року куля снайпера влучила в легені на вулиці Інституцькій.. Він був сильним, мужнім, адже все життя займався спортом, зокрема, вільною боротьбою, самбо і дзюдо. Мав нагороди першості Київської області з боротьби. Здавалося, міг спокійно жити, адже був приватним підприємцем, заробляв кошти, допомагав людям, але за покликом душі він пішов на Майдан.
Рішенням сесії Фастівської міської ради № 20-LVI-VІ від 07.08.2014 року Саєнку Андрію Степановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Фастова» (посмертно).
