Сидоренко Ярослав Володимирович
- 16.10.2023
16.01.1977-20.05.2022
Молодший сержант Сидоренко Ярослав Володимирович, командир кулеметного відділення-старший кулеметник взводу вогневої підтримки 3-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України (псевдо Крейзі)
Сидоренко Ярослав Володимирович народився 16.01.1977 в багатодітній сім’ї, мав 2 сестри і 3 брата, двоє з яких також вступили до лав полку Азов. Середній брат Сидоренко Андрій Володимирович загинув 15.04.2022 року на території заводу «Азовсталь». Менший брат Сидоренко Віталій Володимирович перебував у полоні.
Дитинство і юність Ярослав провів в м. Фастів Київської області. В рідному місті закінчив ліцей і надбав вірних друзів на все життя. Мав активну громадську позицію. Брав участь в акціях на Майдані Незалежності під час Революції Гідності. До російсько-української війни працював в будівельній компанії.
До лав ОЗСП Азов долучився восени 2014р. Про що знали лише брати, мати та інші рідні дізналися, що Ярослав служить лише з сюжету новин, де мова йшла про пораненого, який святкує свій день народження у шпиталі. Не зважаючи на поранення, Ярослав службу в спецпідрозділі не переривав, був вірний українському народові до кінця. Побратими його поважали і цінували.
Перебував на обороні Маріуполя. Брав участь у Широкінській операції, під час проведення якої у районі населеного пункту Гранітне отримав поранення. Також виконував бойові розпорядження у боях на Світлодарській дузі.
Загинув 20.05.2022 під час оборони Маріуполя на території заводу АЗОВСТАЛЬ.
Був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Ярослав полюбляв грати в шахи та пінг-понг. Дорожив українською мовою, культурою, добре знав історію своєї держави. Мріяв про квітучу незалежну Україну. Був справжнім, вірним сином, братом, дядьком, другом, побратимом і чоловіком.
У Ярослава залишилася дружина та двоє синів від першого шлюбу дружини, один з яких також у лавах АЗОВ боронив Маріуполь, де отримав поранення та втратив ногу.