БУЛІНГ! Що це таке та як цього не допустити (для дітей, батьків та вчителів)

25.02.2020

19 січня 2019 року в Україні набув чинності Закон України від 18.12.2019 року за № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

Так, відповідно до зазначенх змін, доповнено Закон України «Про освіту» пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Але, кажучи простіше, БУЛІНГ (походить від англійського to bull – переслідувати, цькувати, залякувати) – це прояв агресії у дітей та підлітків до своїх однолітків з подальшим їхнім залякуванням та отриманням можливості повного підпорядкування собі та своїм інтересам заляканої особи.

Тобто, це агресивна поведінка дитини (дітей) шкільного віку, що призводить до цькування дитини іншою дитиною та/або групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

ВИДИ та ОЗНАКИ БУЛІНГУ:

Є шість основних видів булінгу, кожен із яких має дві переважні ознаки, а саме:

вербальний (словесний) – це словесне знущання або залякування, яке має такі ознаки:

словесні образи, глузування, обзивання;
залякування за допомогою слів, погрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити або ж не робити;

НАПРИКЛАД: про зовнішній вигляд, релігію, етичну приналежність, інвалідність, особливості стиля одягу та т.п.

соціальний (емоційний) – це залякування із застосуванням тактики ізоляції (словесної чи фізичної) особи від інших учасників соціуму (класу, школи, гуртка), яке має такі ознаки:

ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот;
вимагання грошей, речей, їжі;

НАПРИКЛАД: когось навмисно не допускають до участі в роботі групи – участь у грі, заняттях спортом чи обіду в їдальні.

фізичний – це залякування за допомогою агресивних фізичних дій щодо дитини, яка піддається боулінгу, який має такі ознаки:

образливі жести або дії (наприклад, плювки);
фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль та тілесні ушкодження);

НАПРИКЛАД: дитину б’ють на шкільному майданчику в оточенні інших дітей, які підтримують особу – ініціатора бійки.

економічний – це залякування за допомогою агресивних фізичних дій, які мають матеріальну спрямованість щодо дитини, яка піддається боулінгу, який має такі ознаки:

псування, пошкодження та крадіжка особистих речей і грошей у дитини, яка піддається боулінгу;
вимагання матеріальних та грошових цінностей у дитини, яка піддається булінгу.

НАПРИКЛАД: дитина постійно приходить зі школи з відсутністю дрібної канцелярії, підручників, частини одягу, зі школи додому приходить пішки замість їхати громадським транспортом та не дає логічного пояснення своїх дій.

булінг із сексуальним підтекстом (секстинг) (поширений в основному серед підлітків) – це словесні чи фізичні залякування із використанням слів, натяків, жестів, які носять сексуальний характер чи підтекст.

НАПРИКЛАД: дитину намагаються роздягти в присутності інших дітей, дитину торкаються/»хапають» за інтимні частини тіла, в напрямку дитини висловлюються ненормативною лексикою, вживаючи лайливі й образливі слова з сексуальним підтекстом та жести типу «fak you».

кібербулінґ – це, в основному, вербальні залякування із використанням мережі Internet та за допомогою соціальних мереж, таких як facebook, twitter, instagram, меседжерів telegrams, vatsap та viber, а також електронної пошти та sms-повідомлень, який має такі ознаки:

словесні приниження дитини та словесні погрози дитині, які фіксуються з використанням цифрової техніки (камер мобільних телефонів, відеокамер, фотоапаратів) та в подальшому розміщуються на відеохостингу (сайті) YouTube та в соціальних мережах, а також пересилаються однолітками за допомогою менеджерів sms-повідомлень та повідомлень електронною поштою;
фізичне приниження дитини, нанесення дитині тілесних ушкоджень, побиття однієї дитини групою дітей, які фіксуються з використанням цифрової техніки (камер мобільних телефонів, відеокамер, фотоапаратів) та в подальшому розміщуються на відеохостингу (інтернет-каналі) YouTube та в соціальних мережах, а також пересилаються однолітками за допомогою менеджерів sms-повідомлень та повідомлень електронною поштою.

УЧАСНИКИ БУЛІНГУ:

Учасники булінгу поділяються на 3 категорії, а саме на:

ініціатор (-и) булігну (булер);
жертва (жертви) булінгу;
«спостерігачі» булінгу.

Ініціатор булінгу:

Ініціатором (-ами) булінгу, в основному, виступає учень чи група учнів з підвищеним рівнем агресії, який любить домінувати (бути головними):

він (вона/вони) імпульсивний й легко шаленіє;
він (вона/вони) відчуває сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі, бути «в центрі уваги»;
він (вона/вони) вони часто зухвалий та агресивний в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
він (вона/вони) не виявляє співчуття до своїх жертв;
та якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

Ініціатори булінгу, принижуючи інших, підвищують власну значущість. В основному це відбувається як наслідок глибоких психологічних комплексів кривдника. У багатьох випадках вони самі переживали приниження або ж вони копіюють агресивну й образливу поведінку членів своєї сім’ї чи авторитетної (для ініціатора) особистості.

Жертва булінгу:

Жертвою булінґу зазвичай вибирають ту дитину (дітей) у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність.

Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

Як діяти батькам/вчителям у разі якщо ви стали свідком боулінгу або ж ваша дитина являється жертвою булінгу чи булером?

Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.
Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.
Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.
Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.
Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.
Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.
Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.
Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.
Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.
Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу?

У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.
Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).
Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.
Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.
Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.
Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.
Має розлади сну або часті погані сни.
Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.
Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

Відповідальність за вчинення булінгу

Відповідальність за боулінг передбачено Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Так, стаття 173⁴ КУпАП «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу” передбачає, що булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку».