Про ризики, що виникають при купівлі житлового будинку на неприватизованій земельній ділянці

У разі, якщо людина хоче відчужити будинок і земельну ділянку довкола нього на когось іншого, вона розробляє технічну документацію із землеустрою, якою встановлюються межі, площа, а також земельній ділянці присвоюється кадастровий номер. І цього достатньо для того, щоб піти до нотаріуса і укласти цивільно-правову угоду. А вже потім новий власник будинку  буде приватизовувати землю на себе. Таким чином власник будинку економить кошти бо не сплачує державне мито за переоформлення ще й земельної ділянки.

Новий власник будинку, якщо захоче, щоб земля була приватизованою, повинен звернутися з документацією із землеустрою в орган місцевого самоврядування (ОМС), де цю документацію мають затвердити і аж тоді він зможе зареєструвати право власності на землю.

І ось тут можуть виникнути певні ризики. Оскільки, Земельним кодексом України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, проводиться один раз по кожному виду цільового призначення.

У разі, якщо людині вже має у власності землю з відповідним цільовим призначенням, отриману на підставі рішенням органу місцевого самоврядування, її чекає відмова у передачі такої земельної ділянки у власність.

Інша ситуація в якій може опинитися новий власник будинку.

В деяких місцевих радах можуть відмовити у затвердженні документації із землеустрою, оскільки замовником її є не заявник, а попередній власник будинку.

В даній ситуації Верховний Суд України надав роз’яснення “затвердження технічної документації на земельну ділянку не має обов`язковим наслідком передання цієї ділянки особі, коштом якої таку документацію виготовлено, крім випадків, якщо ця особа має юридичні підстави та право претендувати на отримання відповідної ділянки; оскільки вказана технічна документація із землеустрою виготовлена за замовленням іншої особи – землекористувача на момент її розроблення, відсутні підстави вважати, що така документація не відповідає частині першій статті 118 ЗК України або Закону України «Про землеустрій». Законодавство не містить положень щодо втрати чинності або обмежень використання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв`язку з переходом прав власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці, до іншої особи (зміни землекористувача). Тому є незаконним рішення відповідача (місцевої ради) щодо відмови у її затвердженні із зазначеної підстави.”