Мотовилівський старостинський округ

  • 27.09.2021

Адмін. центр: село Велика Мотовилівка

Населення: 5081 осіб (Станом на 2001 рік)

В Мотовилівському старостинському окрузі нараховується близько 2500 домогосподарств та межах округу наявні 20  садових товариств.

Площа: 44,04 кв. км., вулична мережа близько 100 км.

У підпорядкуванні: село Мотовилівка, село Велика Мотовилівка , село Вишняки, село Тарасенки

Адреса: 08522, Київська обл., Фастівський р-н, с. Велика Мотовилівка, вул. Шкільна, буд. 1

Час роботи: пн-чт 8:00-17:15, пт 08:00-16:00 обідня перерва 12:00-13:00

E-Mail адреса: chmrada@gmail.com

Контактні телефони: т. (04565) 4 73 40, 4 70 40

Графік прийому: Пн. – Чт. 8.00 – 17.00, обід 12.00 – 13.00
Пт. 8.00 – 16.00
Субота, неділя – вихідні (Під час повітряної тривоги прийом не ведеться)

Староста: Курбет Сергій Анатолійович

Офіційна сторінка:   https://www.facebook.com/%D0%9C%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BE%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%B3-101719965170777

ІСТОРІЯ

Мотовилівка розташована в історичній місцевості, письмові згадки про яку датуються ХІ століттям.

У 1018 р. папський посол – нунцій Бруно Стефано, – який повертався з Києва, зробив запис про те, що на березі р. Стугна знаходиться м. Міна, засноване греками, коли князь Святослав пішов походом на хазар (тобто в 965 р.). У місті було понад 600 будинків,укріплений замок, церква. Під час набігів половців, печенігів місто не раз зазнавало спустошення, що одного часу його стали називати Порожнім Городищем (Пусте Городище). Проте згодом пустир почав заселятися людьми, яких приваблювала багата навколишня природа та повноводна річка.

У 1159 році у дарчій грамоті князя Юрія Андрійовича поселення згадується як село Гуляники, на мешканців якого накладено десятину на користь Київської лаври. У часи правління князя Олелька Володимировича (1443-1455) село Гуляники було даровано.  Він дарує Гуляники князю Михайлу Івановичу Сквира Рожновському. Після спустошення ордами Менги-Гірея  життя села завмерло і лише після першої чверті XVI ст. почало відроджуватися. У ці часи Гуляники переходили в руки різних власників, одним з яких був Радзимінський.

У 1560 році князь Костянтин Острозький подарував Гуляники Івану Мотовилу, після чого Гуляники дістали назву Мотовилівка. У 1595 році король Зиґмунд ІІІ віддає село в довічне користування Яну Аксаку, який був київським підвоєводою, потім став земським київським суддею. У 1608-1613 рр. Ян Аксак будує в Мотовилівці для оборони від татар оборонний замок. Після смерті Яна Мотовилівка переходить у власність його сина – Стефана (привілегія від самого короля в Варшаві датована 1623 роком). Проте нащадки Радзиминського через суд у 1625 році повертають собі право володіння Мотовилівкою,яку одразу ж після рішення суду продають синам Яна Аксака  – Стефану та Михайлу за 50 тис. злотих.

У 1650 році за спеціальним універсалом Богдана Хмельницького (за проханням жінки Стефана до Івана Виговського) в Мотовилівку направляється козацький загін під командуванням Андрушевича. У 1664 році поляками будується бастіон, або так звана «Вежа Чернецького», що збереглася до нашого часу (Стефан Чарнецький (пол. Stefan Czarniecki, 1599-1665) – один із відомих польських полководців 17 століття. У 1665 р. Мотовилівку зайняв овруцький полковник Дем’ян Децик, який був проти польського панування на Правобережній Україні. В цей час Мотовилівку двічі відвідує гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький, але Децик залишив Мотовилівку, і її зайняли поляки. У 1667 році, після Андрусівського договору, ріка Стугна стає кордоном між Московською державою і Річчю Посполитою, а село Мотовилівка продовжує бути предметом взаємних претензій.

У 1686-1704 рр. у Мотовилівці була розташована сотня Семена Палія, у 1704 році село займають козаки І. Мазепи. У 1711 році за Прутським мирним договором правобережна частина села перейшла під владу Польщі, а козаки під керівництвом отамана Григорія Стоцького переселились на лівий берег Стугни і заснували нове село Отаманське, що тепер називається Червоною Мотовилівкою. У 1720 році лівобережна частина села за розпорядженням гетьмана Скоропадського воно разом з Плесецьким відійшло до Києвобратського монастиря і сталоназиватися Чернечою Мотовилівкою. У 1781–1782 роках при селі Чернеча Мотовилівка утворено хутір Боровий. У 1786 р. за указом Катерини ІІ Чернечу Мотовилівку вилучаються у монастиря і передаються до казни. Лівобережна Мотовилівка почала називатися Казенною Мотовилівкою, а правобережна – Великою або Польською Мотовилівкою, що належала родині Аксаков та їх нащадкам – Терезі Курдванівській, спадкоємцями якої були Куропатницькі, Мемельські та Руліковським . Саме останнім і відійшла з часом Мотовилівка. Одним з останніх власником з Мотовилівки був польський історик та етнограф Едвард Руліковський.

У 1868 році біля хутору Боровий було побудовано залізничну станцію Мотовилівка, від якої з часом за кошт Варвари Ханенко було прокладено бруківку до сіл Велика та Казенна Мотовилівка. У 1890 році в селі Червоній Мотовилівці почала діяти початкова школа з однією класною кімнатою. З приходом радянської влади внаслідок земельної реформи поміщицькі, церковні та монастирські землі стали народними, і в 1922 році були створені перші сільськогосподарські комуни.

У 1923 році село Казенна Мотовилівка перейменовано у Камєнєво, а у 1940 році – у Червону Мотовилівку. У 1929 році для покращення транспортного сполучення села на дільниці між станціями Сорочий Брід та Мотовилівка улаштовано зупинний пункт Півні для приміських потягів (з 1967 року – електропоїздів).

У 1932 р. була збудована нова початкова школа (частина сучасної школи). В школі було 4 класи – 4 класні кімнати. У 1970-ті роки збудовані шкільна їдальня та добудовані 2 класні кімнати й бібліотека. У повоєнні роки у Червоній Мотовилівці було організовано колгосп імені М.О. Щорса, який у 1958 році за рішенням загальних зборів колгоспів сіл Мотовилівка, Велика Мотовилівка та Мотовилівська Слобода було реорганізовано в колгосп «Рассвет»(центральна садиба в с. Великій Мотовилівці), земельні угіддя якого становили 4,9 тис. га, в т.ч. орні землі – 3,4 тис.га.

У Червоній Мотовилівці розташована комплексна бригада колгоспу «Рассвєт», що спеціалізувалася на вирощуванні зернових культур і цукрових буряків та м’ясо- молочному тваринництві. Сьогодні землі сільськогосподарського призначення розпайовані, частину їх орендує товариство   ТОВ Агрофірма «Конкорд-Агро»,  а решту –  СТОВ  «Світанок».

 

ВІДОМІ ЛЮДИ.

Едвард Руліковський — польський історик і етнограф, дослідник Правобережної України, народився та похований у селі.

Гончар Овсій Іванович (псевдо — Отаман Бурлака; 1888, с. Казенна Мотовилівка, Васильківський повіт, Київська губернія — березень 1921, Харківська губернія) — відомий громадський і військовий діяч на Київщині у 1917—1921 роках — періоду Української національно-визвольної революції.

Лола Олександр Петрович (1912—1974) — український історик, дослідник історії України середніх віків.

П’ятницький Валерій Тезійович (нар. 1962) — український політикУрядовий уповноважений з питань європейської інтеграції.

Босенко Василь Васильович (нар. 1945) — український живописець, [графік, майстер плакату. Член Національної спілки художників України (1986)

Стельмащук Михайло Михайлович (1949—1997) — перший демократично обраний голова сільської ради 1990/94,сільський голова 1994/97, депутат Киівської обласної ради 1994—97. Брав участь у діяльності Української міжпартійної асамблеї (1990/91).

Люлька Сергій Миколайович (нар. 1990) — футболіст, виріс на Дубинці, вихованець академії Динамо Київ,виступав : “Динамо”Київ, “Говерла” , “Слован” Ліберець, “Чорноморець”, “Десна”, ФК”Львів”.”Минай”, “Металл”.. чемпіон Європи U19-2009p.

Гончар Терентій Іванович (1902—1919). Голова “Просвіти” ім. Б.Грінченка с. Казенна Мотовилівка (1917—1919), закатований більшовиками

 

ІНФРАСТРУКТУРА

Мотовилівська гімназія Фастівської міської ради Київської області

адреса: вул. Шевченка, 1, с. Мотовилівка

 

Великомотовилівський навчально-виховний комплекс «Заклад загальної середньої освіти I-III ступенів – дитячий садок»  Фастівської міської ради Київської області

адреса: вул. Шкільна, 3, с. Велика Мотовилівка

 

Амбулаторія загальної практики сімейної медицини с. Червона Мотовилівка

адреса: вул. Шевченка, 61, с. Мотовилівка

 

Мотовилівський Будинок культури   КЗФМ”БОРІВСЬКИЙ ЦЕНТР КУЛЬТУРИ ТА ДОЗВІЛЛЯ”

адреса:  вул. Шкільна, буд. 1,  с. Велика Мотовилівка

 

Відділення поштового зв’язку Мотовилівка Київської міської дирекції Акціонерного товариства “Укрпошта”

адреса: вул. Соборна, 5, с. Мотовилівка

 

ТРАНСПОРТ

 

Через Мотовилівський старостинський округ проходить дільниця Фастів-І – Київ-Волинський  Південно-Західної залізниці(України): ст. Сорочий Брід, з/п Вишняки, з/п Півні, з/п Білки.

 

По території округу проходять  обласного і районні дороги загального користування місцевого значення:

О102403  ФАСТІВ – БОРОВА – /М-05/

О102407  СТАНЦІЯ ПІВНІ – /Р-19/ ЧЕРЕЗ ВЕЛИКУ МОТОВИЛІВКУ, ОЛЕНІВКУ

С102410 ВИШНЯКИ – /ФАСТІВ – БОРОВА – /М-05/ ЧЕРЕЗ МОТОВИЛІВСЬКУ СЛОБІДКУ

БІЛЬШЕ НОВИН

ДИВИТИСЬ