Безбар’єрний простір

У 2021 році за ініціативи першої леді України Олени Зеленської прийнята Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.

Національна стратегія передбачає створення безбар’єрного простору в Україні за шістьма основними напрямками: фізична, інформаційна, суспільна, економічна, цифрова та освітня безбар’єрність.

За кожним з цих напрямків Стратегія пропонує комплекс рішень, спрямованих на різні суспільні групи, зокрема, людей з інвалідністю, молодь, батьків з маленькими дітьми, літніх людей. Головна мета – зробити  безбар’єрність новою суспільною нормою, коли поважаються та враховуються особливості і потреби кожної людини.

Наприклад, фізична безбар’єрність – це доступність громадського простору, будівель, транспорту та інфраструктури. Для її досягнення пропонується проєктувати і будувати об’єкти з урахуванням особливих потреб людей, навчати будівельників та архітекторів, переглянути законодавство та вдосконалити моніторинг та контроль за дотриманням норм доступності.

Щоб досягти інформаційної безбар’єрності, необхідно максимально застосовувати технології, що враховують потреби та можливості людей з порушеннями зору, слуху та різними рівнями комунікативності. Йдеться про використання абетки Брайля, великошрифтового друку, перекладу на жестову мову, субтитрування та інші. Це має відкрити доступ до медіапродукції, послуг, виборчих та судових процесів, інформації, що надає держава.

Цифрова безбар’єрність передбачає вільний доступ для всіх до цифрової інфраструктури, отримання цифрових навичок та цифрових сервісів. Для цього планується забезпечити швидкісним інтернетом усе населення країни, адаптувати програми навчання цифрових навичок для людей похилого віку й людей з інвалідністю, та щорічно тестувати всі державні онлайн-ресурси на відповідність стандартам доступності.

Для суспільної та громадянської безбар’єрності передбачається стимулювати партії, більше залучати жінок до політичних процесів, надати інституційну підтримку молодіжним громадським організаціям, запровадити державну програму заходів з управління ризиками старіння нації тощо. Головна мета цього напрямку – забезпечити активну участь усіх без виключення у житті суспільства.

Освітня безбар’єрність – це вільний доступ до освіти для всіх протягом всього життя. Для її досягнення пропонується навчати освітян працювати з людьми з особливими освітніми потребами; унормувати критерії доступності та комфорту освітніх просторів; розробити та впровадити державну програму раннього втручання та розвивати мережу університетів третього віку.

Для досягнення економічної безбар’єрності пропонується комплекс заходів, який забезпечить доступність підприємницької діяльності, руйнування бар’єрів на ринку праці, під час працевлаштування та на робочому місці. Наприклад,  пропонується оптимізувати пільгове оподаткування та кредитування для молоді, жінок, літніх людей та людей з інвалідністю та стимулювати підприємців, що працевлаштовують більше осіб з інвалідністю, ніж передбачено законом.

Безбар’єрність — це не лише про інфраструктуру, а про повагу і гідність.

Безбар’єрність — це коли ти можеш зрозуміти написане з першого разу. Бо доступна мова — це прояв поваги, а не спрощення.

Безбар’єрність — це коли ти можеш вчитися незалежно від віку, стану здоров’я чи формату навчання. Знання мають бути відкритими для всіх.

Безбар’єрність — це коли ти можеш бути частиною цифрового світу — не залежно від віку, досвіду чи стану здоров’я.

Безбар’єрність — це коли можеш працювати, коли хочеш. І коли тебе оцінюють за справу, а не за вік, стать чи стан здоров’я.

#тиждень_безбарєрності #Олена Зеленська #Радниця-Уповноваженаї з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна #Міністерство культури та стратегічних комунікацій України